Книга — наступає. Читачі — не помітили...

З 18 по 21 серпня в приміщенні Центру ділового і культурного співробітництва «Український дім» проходить ІV Київська міжнародна книжкова виставка-ярмарок. Її головний організатор — Державний комітет телебачення і радіомовлення України. Щороку захід проводиться напередодні святкування Дня незалежності.

Цьогоріч близько 200 українських учасників — від уже знаних «Фоліо», «Факту», «Основ», «Наукової думки», «Піраміди», «Мистецтва», «Граней-Т», «Смолоскипу», «Балтії-друк» до менш відомих регіональних видавництв Донеччини, Сумщини, Тернопільщини... А ще — видавництва Польщі, Росії та Білорусі. І, що важливо, пропоновані книжки — за цінами виробника! А надруковані минулого й позаминулого років, й того нижче! Очевидно, на цінову політику певною мірою вплинуло й те, що цього разу, як і торік, для вітчизняних видавців виставкову площу надано безкоштовно.

На відкритті віце-прем’єр-міністр з гуманітарних питань Іван Васюник зазначив, що з часу проведення Львівського Форуму видавців у Києві (у травні 2008 р. — Ред.), коли була досягнута домовленність влади із громадскістю про спільне напрацювання системи підтримки української книжки, вже дещо зроблено. А саме, у вересні на розгляд Верховної Ради пропонуватиметься пакет нормативно-правових актів, де йтиметься про прийняття закону, що продовжить розповсюджувати пільги на українське книговидання; про пільгову оренду приміщень для книгарень і книговидавництв; про заходи щодо зупинки контрабанди книжкової продукції; про зміну системи держзамовлення і, зокрема, програми «Українська книга», системи її реалізації... Нагадаємо, що лише 15% вітчизняного книжкового ринку — це ринок українських видавничих книгопідприємств. У середньому «найбільші» тиражі української книжки — 3—5 тисяч. На сьогодні на одного жителя України припадає 1,2 книжки, у той час як в країнах ЄС — 6—8. А ще соціологічні дослідження свідчать, що 46% українців не купують книжок — не мають потреби...

І ніби наглядний приклад — відвідини виставки-ярмарку у перший же день: людей мало. А між тим, у програмі заходу безліч цікавих акцій: презентації, зустрічі із письмениками, автограф-сесії, літературні вечори...

Попередній досвід проведення книжкових виставок-ярмарків у столиці відзначався декількома вадами, зокрема, й браком громадської уваги до таких акцій. Інакше кажучи, час полишати оборонні позиції й вирушати у наступ — принаймні, у сфері так званої масової свідомості.

«Як на мене, будь-яка книжкова виставка має кілька завдань, — говорить головний редактор видавництва «Факт» Леонід Фінкельштейн. — Перше — спілкування з читачем. Мені все-таки треба знати, хто мій читач і що йому цікаво придбати. Тому завжди сумую, коли людей на таких ярмарках мало і, звісно ж, радію, коли їх багато. Друге — спілкування поміж нами, видавцями. Вочевидь, ми теж збагачуємо один одного ідеями. Третє і, на мій погляд, найголовніше — робота організазаторів виставки над рекламою. Інакше кажучи, повинен здійснюватися піар акції таким чином, щоб не залишилося жодної людини, яка б хотіла прийти і не змогла. Поки що можу сказати: захід організований добре, а от людей, на превеликий жаль, мало».

«За дизайном, за поліграфічним рівнем книжок ми можемо впевнено виходити, як то кажуть, у люди — у Європу і навіть туди далі, — підсумовує легенда української літератури Борис Олійник. — Єдине, звичайно, тиражі варто підвищити. Це робиться просто, як у всіх цивілізованих державах, — зміною системи податків. Тобто на «заїжджих» гостей, які хочуть стати в нас господарями, більший податок, а частина ця віддається національному книгодрукуванню. І ще я хотів би, аби ми оголосили конкурс на твори про Київську древню Русь, оскільки якось незрозуміло воно випадає із нашої уваги. Як відомо, те, що погано лежить, забирають сусіди і таке враження, що не ми були автохтонами цієї Київської Русі. Одним словом, ще кілька книжкових магазинів залишилося не закритих нашими «національними» героями, так що живемо».