Коли джерело інформації — катакомбне

А все дуже просто. Зараз, коли Крим святкує всього другу річницю своєї Конституції, сазі про турецьку зброю виповнюється вже скоро 10 років. Теж ювілей. Вперше версію запустила «Литературная газета» влітку 1991 року, саме тоді, коли проходив перший курултай кримськотатарського народу. Леонід Іванович Грач на той час був якраз першим секретарем Кримського рескому Комуністичної партії. Стаття зі столичної газети була передрукована «Крымскими известиями». Маститий письменник (не будемо його називати, можливо, сьогодні йому буде соромно!) повідомляв тоді, що кримські татари переправляють з Туреччини в Крим зброю й ховають її в горах.

Згадується, тоді курултай навіть виступив зі спеціальною заявою, в якій вказував на причину появи подібних «російських жартів». Автора тієї публікації, однак, тоді так ніхто й не запитав, а звідки в нього, москвича, такі відомості про кримські гори?

Однак «турецька зброя в кримських горах» ще спливала декілька разів, причому саме тоді, коли в російсько- українських відносинах виникали проблеми. Про джерело інформації знову так ніхто й не здогадався спитати. І от одного разу російські колеги- журналісти попросили мене допомогти організувати інтерв’ю з Леонідом Івановичем Грачом, уже главою парламенту автономії. Отож, ввімкнуто диктофони, подано чай, запитання, відповіді.

І, характеризуючи становище в Криму, Леонід Іванович каже: «До того ж, ніхто досі так і не перевірив, чи є в кримських горах турецька зброя».

Вважаю, що форма висловлення начебто умовна, така, що передбачає припущення, повністю залежала не стільки від ввімкнених мікрофонів, скільки від присутності моїх вух, — якби не ця обставина, Леонід Іванович висловився б цілком визначено. Проте й ця формула була розрахована на «правильне» розуміння російськими «акулами пера» підкинутої тези — якщо ніхто не перевірив, чи є, отже точно є! Хоча як же не перевіряв — уже тоді було спростування СБУ. Добре, що колеги потім порозумілися щодо цього й хоча б один раз, але уберегли пресу від збройової «утки». Так от вам і джерело «інформації».

У Росії, до речі, не роблять таємниці, що комуністи й Жириновський — близнюки-брати. Не даремно ж саме заступник Вольфовича по фракції займався Кримом і часто сидів на кримських сесіях, вивчав обстановку «зсередини», придивлявся. Мабуть, подорожуючи в кримських горах у супроводі місцевих політиків, він і зустрів турецьку зброю, а також йорданських громадян, чим і поділився зі своїм начальником…

Проте ГУ СБУ в Криму, вже вкотре, цими днями виступило зі спростуванням подібних заяв. «По суті, вона (інформація — Авт. ) є дезинформацією, — говориться у спростуванні, поширеному прес-групою ГУ СБУ в АРК, — і, на нашу думку, спрямована на дестабілізацію обстановки в регіоні. Розцінюємо її як черговий цілеспрямований виток інформаційного тиску на міждержавні відносини між Україною та Росією».

Керівник Кримського центру стратегічних досліджень Сергій Цикуренко сказав для «Дня», що заява Жириновського — очевидно, його помста Україні за те, що його, м’яко кажучи, прохолодно зустріли в Києві.

До того ж, він вважає, що Жириновський просто не знає, що в Криму катакомби тільки під Керчю, а там відкрита місцевість, кримських татар зовсім небагато. До того ж, кримські татари, на думку Сергія Цикуренка, зовсім не зацікавлені в тому, щоб завозити зброю в Крим, тим більше, що це технічно неможливо через постійний контроль морського кордону.