Коли переклад не потрібен

У рамках «Підкарпатського театрального союзу» в Жешові відбуваються спільні творчі польсько-українські акції. Гастролі іванофранківців — це продовження реалізації угоди про співпрацю, яку зініціював художній керівник Жешовського театру ім. Ванди Семашкової Вольдемар Матушевський. До речі, він налагодив двосторонній зв’язок із такими знаними українськими колективами, як львівський театр «Воскресіння», Державний театр у Кошицах, русинський театр Олександра Духновича та словацький театр Йонаса Заборскєго у Пряшеві. Нагадаю, у травні жешовський театр із виставою «Червона рута», створеної за мотивами пісень Володимира Івасюка, уперше виступав на сцені Івано-Франківського театру. Їхня постановка дуже сподобалася публіці і театральним критикам.

Дебютний виїзд івано-франківців у Європу розпочався з міста Жешова, де була показана вистава «Нація», поставлена за однойменною книгою Марії Матіос. Успіх, із яким пройшла вистава, укотре засвідчив, що для мистецтва не існує мовних і ментальних кордонів. Адже спектакль апелює насамперед до загальнолюдських, зрозумілих усім категорій: життя чи смерті, болі чи спокути, кохання чи ненависті, жорстокості чи милосердя... І як не втомлюється повторювати відома письменниця Марія Матіос: «Людське в людині не залежить ані від історичних, ані від соціальних обставин, ані від ідеології, а лише від виховання людини та Бога в її душі».

Знаменно, що Марія Матіос була також запрошена до Жешова, де зустрілася із віце-мером та маршалком з питань культури міста, а ввечері прийшла на виставу. До речі, уперше польською мовою (у 2006 р.) книга «Нація» була надрукована саме у Жешові.

— На кожних гастролях я все глибше аналізую теми двох вистав («Солодкої Дарусі» та «Нації»), намагаюся поглянути на них очима людей зі Львова чи Києва, Кіровограда чи Полтави, Монреаля, Балтимора, Торонто, Коломиї, Херсона чи Жешова, — розказав «Дню» режисер Ростислав ДЕРЖИПІЛЬСЬКИЙ. — І в кожному з цих міст завжди однакова позитивна реакція глядачів є найкращим доказом, що у виставі немає політики, кон’юнктури чи загравання з якоюсь із влад. Я передусім добивався, щоб у виставах була історична і, головне, людська правда, яка закладена у творах Марії Матіос. Моє завдання, як режисера, відшукати якісні мистецькі засоби, щоб передати цю правду зі сцени, щоб зробити спектаклі вишуканого європейського стилю.

Скоро польський глядач зможе побачити також і спектакль «Солодка Даруся» за однойменним романом Марії Матіос — Івано-Франківський обласний академічний театр ім. І. Франка запрошений у Кошаліне на Дні української культури, що відбуватимуться під патронатом президентів України та Польщі.