Коляда огляда
Гамірним гуртом з’явилися у сесійній залі Шепетівської районної ради колядники, коли депутати готувалися до розгляду найважливішого, бюджетного питання. «Будьте здорові При доброму слові, При довгому столі! Коляде, коляда Україну огляда!» – слухали розчулені слуги народу побажання колядників – аматорів народної творчості Чотирбоківського сільського Будинку культури.
Колядники прибули у потрібне місце і в потрібний час. Як годиться, без запрошення. З надією, що наколядують збільшення бюджетних асигнувань на підтримку сільської культури. Хто ж візьме на душу гріх – колядникам у проханні відмовить?!
То було 12 січня, а вже минули й Водохрещі. Кажуть у народі: «Прийшов Предтеча, забрав святки на плечі». Мовляв, довга череда веселих і радісних свят минула, настала пора й за роботу братися. Аби забезпечувати передбачені бюджетні надходження і видатки. На всіх рівнях місцевого самоврядування.
Минулі свята на території краю були позначені певними особливостями і відмінностями від попередніх. Новий зміст вкладався навіть у традиційні колядки й щедрівки, вертепні дійства, що відбувалися на майданах сіл, містечок і міст. Обрядові заходи у виконанні ентузіастів, хранителів народних традицій наче правили за акомпанемент до ділових дискусій у службових кабінетах, партійних офісах і залах депутатських засідань.
Що стосується політичних осередків, то вони (всі, без винятку) не були такі щедрі, як раніше, на привітання для співгромадян. Заощадили на листівках, витратах на кур’єрів, на спонсорських відрахуваннях для скривджених долею представників підростаючого покоління і дорослих. Принаймні, у місцевій пресі поки що не з’явилося інформації про добродійні кроки і подяки за одержану допомогу, як це зазвичай велося.
Ті перебувають у тривожних передчуттях входження у владу, ці впали у нудьгу і безнадію. Ще до Різдва відбулося засідання Хмельницької обласної координаційної ради коаліції «Сила народу». «Рада визначила власне бачення принципів кадрової політики під час формування оновлених органів виконавчої влади у краї», – заявив для «Дня» голова облосередку Української народної партії Левко Бірюк.
Як і слід було чекати, рада висловилася категорично проти залишення на своїх посадах більшості нинішніх заступників губернатора та начальників управлінь і відділів облдержадміністрації, а також усіх без винятку голів районних держадміністрацій. «Головна причина такого ставлення до цих посадовців полягає у тому, що під час виборів вони активно використовували адмінресурс на користь провладного кандидата», – пояснив пан Бірюк, зазначивши: «Політичні сили, які входять до коаліції «Сила народу», переконані, що левову пайку вказаних посад мають обійняти їхні висуванці. Адже саме роль «Нашої України» і БЮТ була переважаючою в досягненні перемоги Віктора Ющенка в усіх округах нашої області. Відповідні подання вже зроблено».
Про «залишення» на посаді хмельницького губернатора Віктора Коцемира вже не йдеться. Віктор Францович на сесії облради, де обговорювалося питання про те, щоб виявити йому недовіру, заявив, що сам написав заяву про звільнення «за власним бажанням». А 2 січня, коли народ продовжував зустрічати Новий рік, як повідомили у прес-службі облдержадміністрації, «з’їхав» із найвищого службового кабінету краю. Про те, як саме «з’їжджав», як і про те, де саме тепер перебуває, говорять різне, найнеймовірніше. Чутки ніхто не спростовує. Ті, хто ще донедавна «живописав» кожен крок «у народ» Віктора Францовича, наразі мовчать, наче води у рот набрали.
Одначе життя у краї від того не зупиняється. Ні у будні, ні у свята. Обов’язки голови облдержадміністрації справно виконує заступник голови Іван Гладуняк. Він відзначився не лише успіхами у сферах, куратором яких є. У період, коли чиновники його рівня запопадливо впливали на хід передвиборного процесу, Іван Васильович узяв відпустку і ще тоді, коли про успіх помаранчевої революції, як кажуть у народі, баба надвоє ворожила, демонстративно ходив коридорами влади у кашне оранжевого кольору.
Івана Васильовича називають серед основних кандидатів на посаду губернатора. Називають і інших, у кого «особливі заслуги перед революцією». Одначе, як розповів для «Дня» той-таки Левко Бірюк, в обласній координаційній раді коаліції «Сила народу» згоди у цьому архіважливому питанні, на жаль, немає. Натомість є щось інше. «Збираються і відвозяться до столиці Батьківщини компрометуючі матеріали на основних кандидатів. Тими, хто ставить на свого», – вказав голова облосередку УНП.
А сам Іван Гладуняк публічно заявив отаке: «Ті, хто створює нині кадрову метушню навколо посади голови обласної державної адміністрації, здається, неправильно оцінили те, що відбулося в країні. Нове вино вони заливають у старі міхи. Адже, зокрема, й кадрова вакханалія у владі призвела до революції. Такого вже бути не може. Закрити очі і просто поміняти людей, як це було при Кучмі, не вийде. Треба спочатку змінити принципи».
Очікує на зміну принципів і співбесідник «Дня» Левко Бірюк. Він – третій на «лаві запасних» у парламентському списку «Нашої України». Народні депутати одержать посади у виконавчій владі, з’являться вакансії...
Поки народ безтурботно веселився, зустрічав і проводжав свята, не сиділа склавши руки й обласна громадська комісія з розслідування правопорушень під час виборів президента України. Реєстр оцих правопорушень складено, високих посадових осіб у представницькій і виконавчій гілках влади, які, «грубо порушуючи законодавство Української держави, не тільки брали участь у передвиборній агітації, але й чинили тиск на виборців», названо поіменно. Що ж далі?
– Звернулися до наглядової інстанції з проханням, аби склала правову оцінку діям кожного із названих у заяві посадовців. Одержали відписку. Мовляв, немає конкретних фактів, – повідомив для «Дня» активіст оцієї комісії Богдан Теленько.
Автори офіційного звернення з отакою відповіддю не погоджуються і завзято продовжують добиватися свого.
Ведуться дискусії і про кадрові зміни в органах місцевого самоврядування. Ця обставина, звісно ж, затьмарила радість різдвяних свят багатьом з отих, хто ще ходить коридорами влади. І навпаки, сповнила райдужними надіями й оптимізмом найактивніших учасників революції.
– На жаль, з’явилося немало й тих, хто, як кажуть, вскочив у останній вагон. Вони рішуче виштовхують «пасажирів перших вагонів». Отак завжди буває, – говорить Богдан Теленько. Відтак нагадує відому колядку:
– Сійся, родися, гречка,
Щоб не була суперечка!
Сійся, рядися, овес,
Щоб зібрався рід наш увесь!
