А колись були ворогами...

Ними стали отець Петро Влодек, доктор богослов’я, почесний ректор Волинської духовної семінарії Української православної церкви, який брав Берлін, був учасником історичної зустрічі на Ельбі, — і громадянин Німеччини Карл-Герман Крог, солдат вермахту, відомий на Волині благодійник.

Отець Петро Влодек у своєму житті працював у трьох семінаріях. Першою була та, що біля луцького Свято-Троїцького собору, настоятелем котрого він у свій час був. У пору гонінь на церкву її закрили останньою в Україні. Другою була київська: вже у часи потепління держави до церкви отець Петро Влодек разом зі своїм однокурсником по духовній академії, теперішнім патріархом УПЦ КП Філаретом відкривав для людей лаврські печери, був настоятелем Володимирського собору в Києві. І третьою — луцька, по вулиці Драгоманова, семінарія, яка тривалий час була в Україні єдиною, де навчання велося українською мовою (ведеться і нині). Пам’ятаю, як він казав, що найбільше «боліє» за те, що дуже мало духовної літератури українською мовою. Тому перекладав її з російської і церковнослов’янської сам, уклав і видав два україномовні (вперше в нашій державі) «Закони Божих» (для дітей молодшого і старшого віку), книжку про небесних покровителів землі Волинської, читанку для дітей «Струмочок», «Пастирську етику» (аби молодь знала, як поводити себе за столом, у товаристві, в церкві). А також — і конспект з історії України. Його батько був вчителем, проте, коли у школі ввели викладання польською, батька звільнили, бо він читав українською. Син же, аби здобути духовну освіту, ішов пішки сто кілометрів у Почаїв, а коли в Україні почалися хрущовські гоніння на церкву, служив православним пастирем у Німеччині й Канаді (і вивчав, до речі, мову своїх прихожан).

Карл-Герман Крог створив організацію «Мости дружби в Україну», за часи діяльності котрої в наш край надійшло понад сто автомобілів з гуманітарною допомогою. І це не тільки одяг та взуття, а й медикаменти, меблі, медична апаратура і т. п. Пан Крог сприяє і культурним, і науковим контактам між нашими країнами, влаштовує на стажування наших лікарів, власне є, так би мовити, «людиною Волині» у Німеччині. Тому й високе звання «Почесний громадянин Волині» йому вручено за «вагомий особистий внесок у розвиток українсько-німецьких відносин». Та створював свою організацію він заради примирення з колишніми супротивниками, і першими, з ким зустрівся в Україні, були... колишні вороги, радянські ветерани Другої світової. За його сприяння у Ковелі споруджено перший і єдиний у Європі пам’ятник жертвам Другої світової, і на відкритті цього пам’ятника примирення гер Крог, колишній солдат вермахту, попросив пробачення в українців за те, що творив тут Гітлер...

«Вірю й надіюся, що, чим вищою буде духовність серед нашого підростаючого покоління, тим, при Божій допомозі, щасливішою у майбутньому стане християнська сім’я й міцнішою буде наша Українська держава» — під цими словами з передмови отця Петра Влодека до першого в Україні україномовного Закону Божого своїми ділами підписується і його колега по святкових урочистостях, пан Крог. І шкода тільки, що чомусь відзнаки про звання Почесного громадянина Волині вручають перед сесією обласної ради, а не на урочистостях з нагоди Дня Незалежності.