Комунальна драма

Ось уже більше двох тижнів 120-тисячне місто металургів залишається в центрі уваги всієї країни. Повним ходом йдуть відновлювальні роботи, на місці ліквідації аварії перебувають близько 5 тисяч ремонтників з усієї України. Щодобово тепло подається до 40—45 потерпілих будинків і об’єктів соціальної сфери, але близько 300 будівель залишаються неопалюваними (під час аварії теплотраси 22—24 січня постраждало близько 70 % житлового фонду міста). Як же існує всі ці тижні Алчевськ?

— Біда, що з нами трапилася, дуже схожа на аналогічну аварію, яка сталася у січні 1972 року на єдиній тоді в місті котельні «Заводська», що перебувала на балансі найбільшого тоді в Європі Алчевського металургійного комбінату. Городяни також сиділи без тепла більше місяця, на ліквідацію наслідків тієї аварії було кинуто людські і матеріальні резерви з усього Радянського Союзу. Планували кардинально змінити міську систему теплозабезпечення, кажуть, що навіть склали проектну документацію, цим питанням не один рік опікувався один iз харківських НДІ. У результаті грошей на споруду запропонованих фахівцями об’єктів так і не дали, почали пояснювати, що вигідніше побудувати ще одну потужну котельню. Її ввели в дію за межами міста рівно через 10 років після першої аварії, вона також була відомчою і забезпечувала теплоносієм більше двох третин житлового фонду. Після приватизації містоутворюючих підприємств — ВАТ «Алчевський меткомбінат» і ВАТ «Алчевський коксохімзавод» дві величезні котельні опинилися на балансі міста, ніхто ніяких грошей на проведення їх модернізації при передачі місцевій громаді не дав. Всі сподівалися на традиційні слов’янські «якось» і «мабуть». Мер Микола Кириченко, якому ось уже три терміни алчевці довіряють керувати містом, неодноразово вказував можновладцям на жалюгідний стан міського теплового господарства, але його чомусь так ніхто і не почув. Сьогодні, після того, як півень клюнув в одне місце і треба витратити силу-силенну державних грошей, причому лютою зимою і в найжорстокіші терміни поміняти все опалення, стали шукати винних. І, що не дивно, знайшли в особі місцевого самоврядування, — ділиться наболілим заступник міського голови Алчевська Володимир Тихонов, який охоче погодився стати гідом автора в замерзаючому від холоду місті.

— Відразу ж після 22 січня відправили дружину сина з однорічним внуком до її батьків у село, ми з дідом поставили в квартирі «буржуйку» — добре, що живемо на другому поверсі, — розповідає перехожа Алла Аркадіївна. — Вугілля купили, так що порівняно з іншими мешканцями нашої п’ятиповерхівки — у нас «Ташкент». Правда, всі речі і стіни в неймовірній кіптяві. Син працює на металургійному комбінаті, каже, що багато хто тільки і бачить тепло біля мартенівських печей — відігріваються на зміні, щоб знову піти в холодну квартиру. Одинадцятирічного внука відправили до Слов’яногорська, телефонував нещодавно, подобається там йому. У будинку, де ми живемо, відновлення системи ще і не розпочинали — послалися на нестачу батарей і з’єднувальних елементів. Блеф це все, не встигнуть закінчити до того терміну, що визначив Ющенко. А куди розмістили ремонтників? Молоді хлопці живуть у неопалюваних і непристосованих приміщеннях, серед них дуже багато застуджених. Хлопці-залізничники стараються, цілодобово працюють, але їм часто бракує матеріалу — підвозять його з великим запізненням, що позначається на темпах ремонтних робіт.

— Чому не дали команду своєчасно злити воду з системи, ніхто не дає виразної відповіді, — розмірковує чоловік середніх років на ім’я Олег. — Адже якби це зробили відразу після усвідомлення масштабів аварії, наслідки були б набагато меншими. А тепер при кожній зручній нагоді політики і представники влади дискутують — скільки грошей потрібно на ліквідацію комунальної біди. Та й найголовніше нині — не на словах, а на ділі визначитися — яким чином в майбутньому запобігти таким авралам. Зараз не винних треба шукати, а всім разом подумати і прийняти зважені рішення, як забезпечити людей, що мешкають у місті, яке не один раз потерпало від комунальної біди.

ДО РЕЧІ

Ще 2 лютого до Сімферополя прибув перший поїзд із 600 учнями 1—3 класів з Алчевська в супроводі педагогів, психологів та медиків. Потім група автобусами переїхала до алуштинського санаторію Державного управління справами Президента України «Алуштинський».

Як повідомив журналістiв директор санаторію Микола Лабунський, оздоровниця в основному працює в літній період. Тому за два дні провели термінову підготовку приміщень до прийому дітей, запустили в роботу всі служби санаторію. Сьогодні температурний режим у корпусах оздоровниці на рівні норми — 18—22°C.

4 лютого на півострів прибуло ще 3,3 тисячі дітей iз постраждалих від холоду сімей. 1,4 тисячі школярів направлено до МДЦ «Артек». Учнів розміщено також в санаторно-курортних установах Євпаторії, Алупки, Судака, Феодосії, Симеїза. У період з 5 по 7 лютого до Криму прибули ще 3620 школярів iз Луганська. Їх розмістили в санаторіях «Прометей», «Перемога», «Сонячний», «Феміда», «Таврида», «Приморський» в Євпаторії, «Здоров’я» в Алупці, ТОК «Судак», у військовому санаторії в Феодосії та «Зорі України» в Симеїзі. Усього планується переїзд у Крим на відпочинок, реабілітацію і навчання приблизно 10 тисяч дітей з Луганської області.

Однак досі залишається невирішеним питання з організацією навчання школярів iз Луганська. Насамперед позначається нестача пристосованих приміщень і вчителів. Як повідомила заступник голови Ради міністрів АРК Олена Асмолова, згідно з рішенням Міністерства освіти України передбачається провести навчання дітей з Алчевська за скороченою навчальною програмою й більше часу приділити культурним заходам. Для організації навчання у тимчасових класах залучено частину вчителів із місцевих шкіл, однак і цього не вистачає. Міністерство освіти Криму вважає, що для повної комплектації тимчасових шкіл вчителями, можливо, доведеться запросити з Алчевська також і частину вчителів міських шкіл.