КОНКУРС «ЕКСПЕРТ «Дня»

Сьогоднішню нашу подачу цікавих читацьких відгуків (у рамках конкурсу «Експерти «Дня») на матеріали, надруковані в «Дні», ми відкриємо з дуже оригінального, своєрідного та щирого листа із Закарпатської області, максимально зберігаючи стиль автора — Ганни Іванівни Погорiляк, мешканки села Вишково. Редакційна правка переважно полягала лише в тому чіткому позначенні назв і дати виходу тих матеріалів, на які відгукується Ганна Іванівна. Отже:

Є щось для душі, а то все про політику...

Добридень, співробітники газети «День». Пишу погано російською, а українською, можливо, навіть гірше — вже десять років як безробітна. Отож ручку в руки беру час від часу. Газети читаю майже всі підряд, щоправда, всюди одна дуже складна політика. У газеті все зрозуміло, а насправдi все інакше: наче людей водять по замкненому колу, а виходу нема.

У всіх областях однакові проблеми. Олег ПОТУРАЙ у статті «ПАТРОНАТОМ ПО ПАТРОНУ«( «День»,№144) гарно описує життя простих людей. У нас теж і зарплатні людям не платять, і пенсії із затримкою на чотири-п'ять місяців приносять, і вже навіть молодь не знає, до чого прикласти руки, щоб заробити на життя. І як можна вірити такій владі, говорити й писати «у нас добре виходить», а чому змін на краще немає?

Ірина ГАВРИЛОВА «ЛЮДИ НАВЧИЛИСЯ ГОВОРИТИ ВЛАДІ «НІ» («День», №144). Дуже хотілося б повірити хоч одному кандидату. Однак — поки він не став президентом, то йому потрібен простий народ, а потім усе забудеться. Добре, що в газеті є щось для душі, а то все про політику — «ОДНОГО РАЗУ ЛIТНIМ РАНКОМ» Клари ГУДЗИК.

Вівторок, 10 серпня.

Вибачте мене, знову продовжую. Із задоволенням прочитала інтерв'ю Тетяни ПОЛІЩУК із однією з улюблених актрис — Ноною МОРДЮКОВОЮ («День»,№145). Вона, мабуть, дуже сильна жінка, коли так легко відмовляється від ролей, а могла б порадувати своїх глядачів. Я думаю, вона артистка від Бога.

У статтях Олега ПОТУРАЯ «УКРАЇНСЬКИЙ ТУБЕРКУЛЬОЗ СЬОГОДНІ НЕ ВИЛІКОВУЄТЬСЯ» і Михайла АКСАНЮКА «ОДЕСЬКІ ЛІКАРНІ ПЕРЕПОВНЕНІ «ВІДМОВНИМИ» ДІТЬМИ» — теми різні, а питання одне: як заробити на хліб насущний собі та своїм дітям, як допомогти хворим старим людям і навіть звичайним пенсіонерам, куди нас усіх штовхають, у яку прірву?

Які, на мій погляд, плюси та мінуси нинішніх кандидатів у президенти? Усі обіцяють багато, правила гри у них не дуже красиві. Усе видно, а повірити нікому не можна. Я ще не вирішила, за кого віддати свій голос.

Міфи примушують нас жити у світі Задзеркалля

Нікола ТЕЛЕБАК «СЕРБИ ЗАВЖДИ ТIЛЬКИ ЗАХИЩАЛИ СВОЮ ЗЕМЛЮ» («День», №147)

Переглядаючи цей матеріал, я помітив, що у мене виникло відчуття, що автор свідомо або ж через незнання грішить проти істини.

Нещасна Югославія не раз ставала ареною кровопролитних воєн, коріння яких йде в далеке минуле. Проте, існують речі, розібратися в яких можна і простим поглядом. Ось і тут читаєш і відразу ж бачиш, як часто автор помиляється. Ну що означають ці рядки: «Про три чверті, вигнаних з Косово до бомбардування НАТО. З Косово тоді йшли тільки терористи і їхні активні співробітники — через дії сербської міліції і армії».

Нічого собі — скільки тоді було терористів і активних співробітників АВК! (1998 року з Косово втекло 60 000 чоловік. Див. «Итоги» за 11.05.99) Адже це тільки ті, хто втік. Вся югославська армія налічувала тоді 112 000 чоловік. Дайте, будь ласка, пане Телебак відповідь, як сербська армія та міліція могли діяти так успішно, якщо їм протистояла сила не менша за чисельністю, адже не вся югославська армія була в Косово?

А що означає «сербський народ у своїй історії ніколи не посягав ні на чию територію, ніколи не нападав на інші держави»? Автор, напевно, забув про сербські війська в Словенії, про підтримку сепаратистів у Хорватії (адже якщо косовари — сепаратисти, то і серби, котрі проживають у Сербській Країні і проголосили незалежність від Хорватії, теж бунтівники), про підтримку Караджича тощо.

Далі. «Творці нового світового порядку проголосили міжнародними кордони між республіками всередині Югославії». Ще одна брехня!

Розвал СФРЮ мав такі ж об'єктивні причини, як і розпад СРСР. Почався цей процес ледь чи не після появи Федерації. Тільки завдяки Тіто СФРЮ існувала як єдина держава. Після його смерті жоден з його послідовників не мав такого авторитету, і тому Югославія була приречена на розпад.

Поява нових держав була результатом волевиявлення народів колишніх республік СФРЮ. Отож, «міжнародно визнані кордони Югославії» зникли не тому, що так захотіли «будівники нового світового порядку», а тому, що держава Соціалістична Федеративна Республіка Югославія перестала існувати як суб'єкт міжнародного права. До речі, про CNN і К о . Автор, на мій погляд, плутає поняття «народ СФРЮ» з поняттям «сербський народ», коли пише: «CNN і К о проголосили сербський народ, який став захищатися, агресором, а його армію — завойовницькою» (у власній державі!!!). Нагадаю, що у складі СФРЮ було 6 республік і два автономні краї, яких населяли різні народи. Якщо в складі СФРЮ жили тільки серби, то від кого захищався «сербський народ»? Адже ні Греція, ні Угорщина, ні Болгарія, ні Італія не оголошували війну СФРЮ. Як ми бачимо, вищезазначена заява пана Телебака абсурдна по суті. Адже нікому на думку не спаде, що СРСР населяв тільки «російський народ». Крім того, автор кумедно пише про одного любителя віскі та сигарет, який розкреслює кордони між республіками Югославії. Цей «аматор» — Іосиф Броз Тіто. Не буду сперечатися про переваги та недоліки цього політика, але нагадаю що, пускаючи клуби диму, Черчілль і Сталін поділили пів-Європи. То, може, варто розпочати «чорний переділ»?

Пане Телебак, не треба бути романтиком, якщо пишете про політику, адже політика — це мистецтво можливого. Якщо ми почнемо згадувати, що наробили любителі сигарет і віскі з кордонами, то нам доведеться з головою поринути в «захоплюючий» світ феодальної роздробленості. І, закінчуючи, трохи додам як історик. Пан Телебак сказав, «що народи вічні, а все решта — минуще». На це я відповім так.

Люди! Читайте якомога більше Арнольда Тойнбі, Льва Гумільова чи Освальда Шпенглера! Можливо, ви тоді зрозумієте, що скороминуще все, навіть народи.

P.S. Якщо у когось виникла думка, що я упереджено ставлюся до сербів, то це неправильна думка. Балканський вузол ніколи не буде розв'язано, якщо ми будемо вважати, що хтось завжди «хороший», а хтось «поганий». Так не буває.

Коли хочу здивувати друзів довгостроковим прогнозом у фінансовій сфері, — читаю останню статтю Ірини

Ірина КЛИМЕНКО «ТАКОЇ ДЕВАЛЬВАЦІЇ У НАС ЩЕ НЕ БУЛО» («День», №145)

В мене є підозра, що у ЦРУ, в аналітичному відділі, поскорочували україністів з питань економіки і фінансів — за них всю роботу виконує Ірина (жарт). Але коли хочу здивувати друзів довгостроковим прогнозом у фінансовій сфері, читаю останню статтю Ірини і вони думають, що я — екстрасенс. Усе збувається.

Тетяна КОРОБОВА «ЯК ОДИН МУЖИК ЗБИРАЄТЬСЯ ЧЕСНІ ВИБОРИ ПРОВОДИТИ» («День», №145)

Цікаво — читає Кучма статті Т.Коробової? Це б йому на користь пішло, дивись, і рейтинг піднявся б. Тетяна, як завжди, неперевершена — розмовляє тільки про баб. Мужики, вони того... так звані.

Клара ГУДЗИК «ПОЛІТИЧНО-РЕЛІГІЙНА МІСТЕРІЯ НА ДАХУ СВІТУ» («День», №148)

Проблеми Тібету, ламаїзму, пошуки Амітаба. Здавалося, знаєш про хлопчика Панчен-ламу, але щоб такі перепетії. А все Клара Гудзик — чисте джерело знань, нескінченна жага інформації. Чомусь згадуєш далекі 70-ті і дзвінкий голос з екрану: «Хочу все знать!» Спасибі вам, пані Кларо.