«Королева» Смородіна

Для свого ювілею Людмила Смородіна обрала виставу «Віват, королево!», поставлену за п’єсою відомого англійського драматурга Роберта Болта режисером Юрієм Кочевенком. Це одна з останніх робіт актриси. У виставі Людмила Смородіна блискавично перевтілюючись дуже переконливо грає дві головні ролі — знаменитих особистостей XVI сторіччя, двох королев — Марію Стюарт і Єлизавету Тюдор. У цій історії без повчальності актрисі вдалося розповісти про величезну ціну, яку довелося заплатити обом королевам у їхній непримиренній боротьбі за владу і трон, за любов і просте жіноче щастя... Партнерами актриси виступлять її колеги — Лесь Задніпровський, Володимир Нечепоренко, Олег Шаварський, Василь Баша, Олексій Пєтухов, Тарас Жирко та інші.

А після вистави за старою театральною традицією відбудеться капусник, підготований популярним актором Лесем Задніпровським і його «капустянською армією». Для ювілярки та глядачів франківці підготували дуже оригінальний музичний номер, у якому з гумором розкажуть про віхи великого творчого шляху Людмили Смородіної. Дійсно, нею зроблено немало: створено десятки різнопланових образів. У це важко повірити, але вже 28 років доля актриси нерозривно пов’язана з Театром ім. І. Франка, який пані Людмила називає «найбільшою любов’ю свого життя». Звичайно, були різні періоди: коли її закидали ролями і час очікування, що тебе помітять, дадуть нарешті зіграти роль-мрію... Але актриса ніколи не скаржилася, не інтригувала. Колеги називають Смородіну «улюбленицею трупи». Їм імпонує її оптимізм, працьовитість, талант і життєрадісність, бажання завжди працювати на результат, готовність прийти на допомогу партнеру, адже на сцені всяке трапляється...

Сьогодні Людмила Смородіна вийшла в ранг прим, але на початку кар’єри режисери, побачивши цю красуню, доручали грати ролі дівчат-сучасниць (Ліда в «Дикому ангелі», Ольга в «Обочині»). Потім, роздивившись смородінський драматичний дар, темперамент і харизму актриси, стали призначати її на вистави класичного репертуару (Венера в «Енеїді», Гелла у «Майстрі та Маргариті», Бояриня з однойменної вистави за поемою Лесі Українки, Гонорілья в «Королі Лірі», Клея в «Царі Езопі», Емма Гамільтон в «Леді і адмірал», Еліонор у «Я, Генрі II» та інші).

— Для кожного артиста дуже важливо зустріти свого режисера. У цьому плані мені дуже пощастило. Я працювала з такими майстрами, як Сергій Данченко, Ірина Молостова, Володимир Опанасенко, — зізналася Людмила Смородіна. — Я вдячна долі і за зустріч з режисером Юрієм Кочевенком. Вистави «Я, Генрі II», «Леді і адмірал» і «Віват, королево!» з’явилися в моєму репертуарі завдяки цьому постановнику. Особливе спасибі, що, незважаючи на мої сумніви та вагання, він усе ж наполіг, аби у «Віват, королево!» я зіграла дві ролі. Річ у тім, що в нашому театрі такої практики взагалі не було. Фактично я весь час знаходжуся на сцені. Це дуже важко як емоційно, так і просто фізично. Адже швидко перевдягти костюм — лише маленька частинка в передачі образу, який ти граєш (хоча для цього довелося на сцені спорудити міні-гримерку, і кілька помічниць мені допомагають одягнутися у вбрання). Я маю не просто вдягти костюмну маску, а перевтілиться в абсолютно іншу людину — адже Марія та Єлизавета антиподи... Працюючи над цими ролями, я шукала штрихи, як жестом або поглядом передати суть кожної з королев...