Костенко обіцяє не дозволити Україні розвиватися

9 жовтня у кафе «ОстаNNя барикада» відбулася «жива» зустріч з черговим політиком. Цього разу це був лідер однієї з гілок Руху — УНР — Юрій Костенко.

У кафе народу було раз у вісім менше, ніж «на Ющенку» два тижні тому. Небагато тих громадян, які з’явилися, неметушливо та по-представницьки попивали за столиками горілку, пиво і коньяк. Без минулої товчії. (Я шкодував тільки щодо прекрасних студенток Києво-Могилянської академії, котрі з’явилися тоді особисто подивитися на гарну фігуру Віктора Андрійовича). Дивно, що цигаркового диму було не менше. Але й це легко з’ясувалося, політика — справа туманна. Особливо в Україні. Димова завіса ніколи не буває зайвою.

Мій сусід по столику радісно пританцьовував ногою під ритми «Океану Ельзи». Ніщо не віщувало появи героя. Однак рівно о п’ятій хвилині на восьму в сіренькому, «інженерному» костюмчику та червоній краватці з’явився Юрій Костенко.

Він одразу ж монотонним, безбарвним голосом почав говорити, що був у Китаї. У горах. Де від великого перепаду тиску голова у нього розболілася. Тільки пісні «Океану Ельзи» врятували її від остаточного «розколювання». Потім Костенко перейшов від Китаю до України. А точніше, до питання щодо третіх парламентських виборів.

Він сказав, що на цих виборах останні надії, які залишилися у НОРМАЛЬНИХ людей, можуть зникнути. (Надії ненормальних збудуться?). Майбутні вибори будуть відрізнятися особливим цинізмом і адміністративним тиском. Особливо з боку олігархічних партій та кланів.

Що характерно, пан Костенко не назвав жодної конкретної партії. Він немовби тільки натякав та підморгував, як підпільник. Навіщо, мовляв, говорити, ви їх і так відмінно знаєте. Така «таємничість» взагалі характерна для українських політиків. Згодом Юрій Іванович згадував з «конкретики» тільки комуністів. Також розумний крок. Чому їх зараз боятися?

Потім лідер УНР традиційно згадав російський чинник. Росія, мовляв, вже не так зухвало діє, як раніше. А спокійнісінько приватизує важливі об’єкти України. «Нещасний» тутешній капітал за нею не встигає. Хоч і у того, й у іншого кримінальне походження.

— Якщо ми хочемо, — дещо підвищив голос «для соковитості» Юрій Іванович, — розвиватися за сценарієм Латинської Америки — це цілком може статися. І отримаємо кланово-олігархічну форму управління. Але все ж таки більше хочеться, щоб Україна стала демократичною, європейською державою...І це мета блоку Ющенка «Наша Україна». На цій останній барикаді зібралися, сподіваюся, прихильники такого курсу.

Публіка оваціями дала зрозуміти, що не любить владу Латинської Америки.

Юрія Івановича спитали про те, чи збирається він і надалі бути у тіні лідера «НУ», екс-прем’єра Ющенка. Адже кожен із політиків гоноровитий. Що й довів розкол Руху.

Почав Костенко відповідати здалеку. Після переліку заслуг уряду Ющенка (7 відсотків приріст валового продукту), він відзначив, що всі ці заслуги виникали безпосередньо через підтримку урядового курсу РУХом.

Це досить дивно чути, враховуючи, що великої кількості місць у парламенті (УНР Костенка — 22. І навіть якщо додати фракцію Удовенка — 14) нема.

Костенко проголосив головну мету виборів для Руху — «створення правоцентристської міцної партії. З сильним лідером. І на цю ідею працюю і я, і Удовенко». А ті, які вийдуть із неї у відповідальний момент (тобто таке, як завжди, може трапитися), будуть «по-звірячому» морально осуджені. Аж до самого Ющенка.

Далі Костенко оголосив, що олігархів всіх притиснуть і зроблять економіку прозорою, як скло. І світом буде керувати блок національно-патріотичних сил... (Якраз у цей момент я звернув увагу, що наша білява офіціантка була не тільки виключно патріотично одягнена: у жовтому светрі та блакитних джинсах, але навіть нігті у неї на руках були блакитного кольору. Ймовірно, на ногах — жовтого.)

У такому приблизно руслі промовляв лідер УНР. Діалог з публікою був млявим. Тільки один раз пожвавив бесіду якийсь чоловік з Харкова, який спитав Костенка про становище Руху на Сході. І додав: «Як ви можете припустити, що районне й обласне рухівське керівництво, багатьох з яких я знаю, — дебіли!»

Після вибуху веселощів Костенко порадив панові, який, судячи з усього, має величезний інтелектуальний потенціал, вступити до цих організацій та підвищити з допомогою себе їх розумовий рівень.

На цій оптимістичній ноті поголовного підвищення інтелекту в рядах Руху та «Нашої України», ми і залишимо пана Костенка.

Загалом від зустрічі враження середнє. Повчитися треба нашим політикам у історичних персонажів (у крайньому випадку — у Жириновського). Це ж ціле мистецтво — розпалити аудиторію. А то нудно якось. Спасибі джентльмену з Харкова. Він (ймовірно, через те, що сам, за його визнанням, був «під мухою») зумів підняти загальний градус зборів.

P.S. Юрію Івановичу також слід було б узяти до уваги, що не такий вже й поганий розвиток деяких країн Латинської Америки. Колумбія, яка найбільше з південноамериканських країн навіває жаху на решту світу, — як-не-як, не увесь континент. Україна ж навряд чи змогла б відмовитися від економічних досягнень таких держав, як Бразилія чи Аргентина...