«Крім цікавої роботи, нам нема чим утримати артистів»
Національна опера України завершує свій 138 сезон.
У неділю з приводу закінчення сезону відбудеться гала- концерт. У ньому виступлять провідні артисти київської сцени. У програмі прозвучать популярні арії з опер і фрагменти балетів світового і національного репертуару, які багато років є візитівками театру, а також новинки минулого сезону. У концерті беруть участь музиканти Симфонічного оркестру, хор, балет і солісти: Марія Стефюк, Роман Майборода, Лідія Забіляста, Валентин Пивоваров, Світлана Добронравова, Тарас Штонда, Анжеліна Швачка, Сергій Магера, Тетяна Анісімова, Дмитро Попов, Олена Філіп’єва, Сергій Сидорський, Ярослав Саленко, Ганна Дорош, Максим Чепик та інші співаки і танцюристи. Вони виступатимуть у супроводі оркестру, а за диригентський пульт, по черзі, стануть Володимир Кожухар, Іван Гамкало, Аллін Власенко, Микола Дядюра, Алла Кульбаба і Олексій Баклан. Цю програму можна назвати творчим звітом за сезон. А чим він запам’ятається публіці, критикам і самим акторам? Керівництво театру з оптимізмом рапортує про успіхи. Чи все так прекрасно в провідному оперному колективі України?
— Цієї осені на Міжнародному конкурсі балету в Москві київська балетна школа довела, що на сьогоднішній день вона посідає лідируючі позиції, — сказав «Дню» гендиректор Національної опери Петро ЧУПРИНА. — Сім акторів нашого театру завоювали вищі нагороди: гран-прі, три золоті, дві срібні і бронзову медаль. За десятирічну історію цього престижного конкурсу такий «зорепад» з одного театру був уперше. Успіх наших танцюристів говорить про те, що Київ стає законодавцем балетного стилю.
Ми переглянули свою репертуарну політику, намагалися збалансувати вистави національного і світового репертуару. Сьогодні афіша театру включає майже 50 балетів і опер. До творчих успіхів нашого колективу можна віднести прем’єри опер «Мойсей» М. Скорика і «Манон Леско» Дж. Пуччіні, оновлену версію «Наталки Полтавки» М. Лисенка, а також балетів «Весілля Фігаро» В. А. Моцарта і відновлений лифарівський шедевр «Ранкова серенада» Ф. Пуленка. Всі вистави викликали великий резонанс у публіки. Дуже важливо, що після довгої перерви нам вдалося знайти кошти і поставити оперу сучасного автора. «Мойсей» Мирослава Скорика, здійснений при підтримці Мінкульттуризму, приурочений до 150 річного ювілею Івана Франка. Мене радує, що дипломати різних країн не лише постійні наші глядачі, але вони надають театру допомогу в організації гастролей, здійсненні нових постановок. Так, посольства Італії і США, спільно з Італійським інститутом культури в Україні допомогли нам реалізувати масштабну оперу «Манон Леско», яку поставили американський диригент Кері Лінн Вілсон, італійський режисер Італо Нунціата спільно з нашими акторами (про цю прем’єру «День» писав у №95). Спільно з амбасадою Франції нам вдалося вперше на сцені опери показати одноактний балет «Ранкова серенада», яку поставив учень Сержа Лифаря Олів’є Пате. Це сталося в рамках Шостого Міжнародного конкурсу балету ім. С. Лифаря. Цього року відбулися гастролі балетної трупи в Іспанії, Португалії, Італії. А після відпустки, в жовтні-листопаді, вперше на гранд-гастролі до Японії поїде оперна трупа. Буде показано 60 вистав, зокрема 34 «Турандот» і 26 «Аїд». До активів сезону можна віднести Балетний фестиваль пам’яті Анатолія Шекери, який недавно завершився. Уперше премію цього легендарного українського хореографа отримала прима Македонського театру опери та балету Таня Вуйсич-Тодоровська. Цей фестиваль став справжнім святом балету (див. «День» №94).
У наступному сезоні ми плануємо поставити опери «Бояриня» Віталія Кирейка та «Ярослав Мудрий» Георгія Майбороди, балети «Небесні дзеркала» Михайла Чембержі та «Майстер і Маргарита» (Булгаковський роман передасть мовою танцю та пластики хореограф із Санкт- Петербурга Давид Авдиш). У творчому «портфелі» колективу є ще декілька цікавих пропозицій. Про них ми розповімо, коли почнеться 139 сезон.
А ось головний режисер театру Дмитро ГНАТЮК не такий оптимістичний. За його словами, сьогодні в оперній трупі працюють 58 солістів. «Вони фактично лише рахуються в штаті, а не працюють на повну силу, — з болем говорить режисер. — В жодній виставі немає трьох складів. А це говорить про відсутність резерву. У нас активно працюють чотири-п’ять співаків. У театрі не вистачає басів, баритонів, мецо-сопрано, тенорів. Перебір лише з сопрано. Співачки щонайбільше раз на місяць виходять на сцену. Їм немає роботи, вони втрачають кваліфікацію. Бракує драматичних сопрано і тенорів. Я вважаю, що Тетяну Анісімову і Дмитра Попова перенапружують. Вони молоді, й сильне навантаження на голос може ще «відгукнутися» співакам у майбутньому. Раптова смерть прем’єра трупи Миколи Шопши («День» писав про співака в №97), який тягнув на собі не лише український, але й весь басовий репертуар, стала ударом для театру. Тепер доведеться шукати соліста. Мене хвилює, що тільки-но наші співаки «опiряться», як тут же шукають шляхи, куди б поїхати за кордон. Сьогодні, крім цікавої роботи, у нас немає важелів, щоб утримати акторів. Ось і виходить, що ми виховуємо таланти, а плодами нашої праці користуються зарубіжні імпресаріо».
Музичні критики зазначають, що, коли порівнювати з ситуацією, яка була років 10— 15 тому, то динаміка в репертуарній політиці спостерігається. Але проблем у театрі є маса. Передусім потрібно не косметично оновлювати українську класику, а робити нові редакції легендарних постановок. Кульгає в театрі режисура. Національна опера України поки що є національною за назвою, а українського репертуару в афіші замало. Зникли яскраві особистості з колективу, актори, на чиї імена йшла публіка. Тому говорити про ренесанс театру не випадає, але тішить те, що колектив не буксує, а, нехай повільно, все ж таки рухається вперед.
