Київські святі назавжди покинули Україну?
За повідомленням Російського інформаційного агентства «Новости», чудодійні мощі 17 святих праведників, в тому числі мощі преподобного Іллі Муромця, передали в дар собору святителя Дмитра Ростовського в Ростові-на-Дону священнослужителі Києво-Печерської Лаври. Як повідомив в четвер кореспондента агентства настоятель храму отець Олександр, поклонитися святим мощам можна буде вже в середині лютого, коли для них буде споруджено спеціальний ковчег. За його словами, новий храм на честь святителя Дмитра Ростовського повинен відкритися до жовтня поточного року. А поки мощі «легендарного російського богатиря Іллі Муромця» (богатиря часів Київської Русі. — Авт. ), Іова, Амфілохія і ще 14 святих зберігатимуться в головному ростовському соборі.
Подія ця не має аналогів в світовій історії, не кажучи вже про культуру. Вилучення і вивезення предметів (символів, образів, творів) духовної і культурної спадщини нації здійснювалися хіба що під час масштабних військових конфліктів — разом із знищенням населення і захопленням території, тих, що вижили, позбавляли коріння, пам’яті, почуття власної гідності. «Добровільна» ж передача спадщини такого рівня, здається, взагалі не має прецедентів (лапки зумовлені фактичним підкоренням Києво-Печерської Лаври Російській Православній Церкві). Адже це не реституція, тобто повернення вилученого раніше на історичну батьківщину — за природою своєю відновлення справедливості, а банальне вивезення культурної спадщини нації. Після знищення оригінального Успенського собору, єдине, що пов’язує Лавру з часами Київської Русі — її духовна аура — це якраз мощі святих: людей, що жили на цій землі і діяннями своїми заслужили канонізації.
Зрозуміло, що Церква має свою карту, яка істотно відрізняється від політичних і географічних кордонів держави. Але як так трапилося, що мощі 17- ти (!) святих праведників тихенько «перекочували» з території України на територію Росії? Чи обумовлюються подібні акти національним законодавством обох країн? Як це трактує міжнародна церковна практика? Чому з нашої країни, що і так втратила величезну частину своєї спадщини (в чиїх музеях і спецхранах вона перебуває — окрема тема), досі вивозяться такі речі? Чому незалежна держава закриває очі на, м’яко кажучи, збідніння власної культури? Що з цього приводу повинні думати нащадки людей, які жили на цій землі разом з святими, що, в свою чергу, молилися за них Всевишньому?.. Питань поки що набагато більше, ніж відповідей.
ДО РЕЧІ
На офіційному сайті УПЦ (МП) прес-служба церкви висловила здивування тим, що факт передачі частинок мощів святих угодників намагаються представити як розграбування національних святинь України. Практика обміну і передачі частинок мощів святих угодників є загальноприйнятою для усього християнського світу й існує вже близько двох тисячоліть. Необхідно зазначити, що російські ЗМІ оперували терміном «мощі», а не «частинки мощів».
Прес-служба наводить думку намісника Києво-Печерської Лаври єпископа Вишгородського Павла: «Мощі угодників Києво-Печерської Лаври перебувають і перебуватимуть довічно в нашій святій обителі. Частинки мощів наших преподобних є в усіх помісних православних церквах, багатьох єпархіях, монастирях і храмах. Вони є і на Афоні, і в Єрусалимі, і це анітрохи не применшило значення наших святинь, а лише уславлює їх. Якщо хтось пожертвував декілька таких часточок (а вони величиною з гірчичне зерно) ростовському Свято-Димитріївському храмові, і це сприйнято ростовчанами як милість Божа, то ми можемо це лише вітати. Часточки мощів св. Димитрія Ростовського (Туптала), який почив і мощі якого перебувають у Ростові-на- Дону, є практично в усіх київських монастирях. Нам нещодавно передали часточку мощів святителя Миколая з Барі, преподобного Сергія Радонезького з Трійце-Сергієвої Лаври, часточку Животворящого Хреста Господнього з Єрусалиму. Вони тепер навіки в нашій обителі. І нікому на думку не спаде кричати про розкрадання святинь Італії, Росії, Ізраїлю».
