«Лесина» бібліотека благає: SOS!

«Допоможіть врятувати нашу бібліотеку! Її разом з усіма книжками збираються викинути на вулицю», — з таким проханням до редакції «Дня» звернувся наш постійний читач, викладач одного із військових вузів столиці Михайло ВОРОНЦОВ . За його словами, протягом кількох років він, як і багато його колег, є відвідувачем Публічної бібліотеки ім. Лесі Українки.

— У фондах бібліотеки налічується понад 270 тисяч документів на різних носіях. Тут належним чином укомплектовано відділи мистецтва, літератури іноземними мовами, літератури краєзнавчого змісту, літератури про Київ. А ось тут проходять засідання науково-методичної ради, різні мистецькі заходи, презентації книг. А ця зручна пошукова програма «Екслібріс» створена за кошти Фонду Сороса. За грантові кошти також ми змогли встановити для наших читачів інтернет. І тепер нас з усім цим збираються викинути на вулицю, — розповідає директор бібліотеки імені Лесі Українки Людмила КОВАЛЬЧУК .

Пані Ковальчук керує бібліотекою з 1964 року, тому знає цей заклад, як рідну домівку.

— Архівні документи свідчать, що 17 грудня 1943 року, через 40 днів після визволення міста, Київрада ухвалила рішення про створення в столиці восьми масових бібліотек. Ще точилися бої, в місті була розруха, а сюди кияни вже несли перші книжки, врятовані від фашистів. Навіть під час війни були потрібні бібліотеки, а нині виходить так, що їх слід закрити? — обурюється вона.

Початок історії виселення бібліотеки сягає 70-х років минулого століття, коли в одному приміщенні поряд із книгозбірнею з’явився сусід — інститут «Союзгазпроект». Тоді ще не було приватної власності, й бібліотека та інститут співпрацювали: працівники бібліотеки проводили культурно-виховну роботу серед співробітників інституту, а ті, в свою чергу, допомагали, чим могли, бібліотеці — транспортом, актовим залом для мистецьких заходів тощо. За словами пані Людмили, справжні проблеми розпочалися в середині 90-х, коли «Союзгазпроект» став відкритим акціонерним товариством, а 1996 року ним якимось чином було приватизоване все приміщення, включаючи й те, що відведене під бібліотеку. Дізнавшись про це, Людмила Ковальчук зверталася до вищих державних органів влади і на певний час конфлікт нібито заладили: Фонд держмайна уклав із ВАТ «Укргазпроект» договір довгострокової оренди терміном на вісім років. Після його закінчення могутній сусід поставив колективу бібліотеки вимогу — або виселяйтеся, або платіть по 15 доларів за квадратний метр.

— Як віце-президент Української бібліотечної асоціації я тоді звернулася в комітет Верховної Ради з культури і духовності, до уряду та Президента. Врешті-решт вдалося укласти договір оренди ще на три роки. Але тепер «Укргазпроект» навіть не вимагає ніякої плати, нас просто попередили: 31 грудня 2007 року останній день роботи бібліотеки у цьому приміщенні. Переселятися нам фактично нікуди: скільки я не просила у столичної влади приміщення для бібліотеки, але так його і не дали, — продовжує розповідь пані Людмила.

Протягом останніх кількох місяців бібліотеку імені Лесі Українки кілька разів відвідували представники «Укргазпроекту». Фотографували приміщення, обмірювали, обговорювали перепланування. А 11 березня цього року відбулося засідання Господарчого суду міста Києва, на якому суддя виніс рішення: виселити.

— Розгляд справи відбувався без нашої участі: ми попросили суд відкласти засідання, доки зможемо відшукати адвоката, але служителі Феміди на це не зважили. Тепер подали скаргу до Апеляційного суду (я дякую адвокатові Андрію Федуру, котрий безкоштовно взявся нас захищати), та якщо й там вирішать не нашу користь, то тоді вже не знаю, що й робити далі, — каже пані Людмила.

Окрім столичної влади, колектив бібліотеки звернувся із листом до Президента України Віктора Ющенка, в якому, вказуючи на порушення президентського Указу № 157/2008, яким заборонено позбавлення закладів культури (у тому числі й бібліотек), займаних ними приміщень. Бібліотекарі просять у першого керівника держави захисту та втручання у ситуацію.

З проханням врятувати «Лесину» бібліотеку до Президента України Віктора Ющенка звернувся й Герой України, голова Українського фонду культури Борис Олійник, який перед цим неодноразово і безуспішно просив столичну владу зупинити майнові домагання ВАТ «Укргазпроекту». Чим закінчиться ця історія, поки що невідомо. Але хочеться вірити, що справедливість і здоровий глузд все-таки восторжествують.