Летовище імені... Володимиро-Галицького князя

Ще раз згадати походження князя Данила спонукало присвоєння міжнародному аеропорту «Львів» імені засновника міста — короля Данила Галицького. Між тим у всезнаючій «Вікіпедії» зазначено, та й історикам відомо, що Данило був великим князем київським, князем галицьким і князем волинським. Причому галицьким і волинським — в одні й ті ж роки. Луцький історик і краєзнавець, автор монографії та книг з історії древнього Лучеська Петро Троневич вважає, що назва «Данило Галицький» склалася історично і, мабуть, не варто вже її міняти. Проте зазначає, що слово «Галицький» означає аж ніяк не прізвище (бо прізвищ у XIII століття ще не було), а місце діяльності князя.

Як відомо, Данило посів княжий трон ще у чотирирічному віці, після смерті свого батька, правнука Володимира Мономаха, нащадка Рюриковичів Романа Мстиславовича. Тому у 1199 році вдалося об’єднати волинські та галицькі землі в єдину державу. Проте синам Романа — Данилові і Васильку — довелося згодом сорок років заново збирати ці землі, поділені знову внаслідок боярських усобиць та чужоземного втручання.

Григорій Гуртовий, український історик, засновник і керівник народного історичного музею у волинському містечку Торчин, почесний професор Волинського національного університету імені Лесі Українки каже, що в експозиції музею є навіть зображення герба не Галицько-Волинського князівства, як традиційно пишуть, навіть не Волинсько-Галицького, як почали називати останнім часом, а взагалі Володимиро-Галицького князівства. Адже два його центри зосереджувалися у місті Володимир, що на Волині, та у Галичі. У першому правив Василько, у другому — Данило, але обидва князівства існували як одне ціле під зверхністю старшого, більш діяльного Данила. Гуртовий каже, що Данило не просто має відношення до Волині і Володимира, він пташеня з волинського гнізда, син волинського, володимирського князя. І, до речі, у цьому місті досі стоїть храм, який називають Мстиславовим, за іменем будівничого — діда Данила, Мстислава Ізяславовича.

Власне, на думку Григорія Гуртового, князя Данила можна було б з рівним правом назвати і Холмським. Адже і столицю своїх володінь він згодом переніс у засноване ним же місто Холм (нинішній Хелм на території Польщі), де помер і де був похований.

— Присвоєння львівському летовищу імені короля Данила аж ніяк не суперечить історичній правді, — каже Григорій Гуртовий. — Львів заснований Данилом на честь його сина Лева. Данило був державником, збирачем українських земель, присвоєння його імені є річчю природною, предметом гордості для кожного українця. Але ми, волиняни, маємо пам’ятати і його стосунки з князем Васильком, котрий княжив у нашому Володимирі, як великий зразок братньої співпраці заради держави.

Майже водночас з присвоєнням львівському аеропорту імені короля Данила у Луцьку було зроблено спробу відновити ще одну історичну справедливість. Петро Троневич презентував книгу «Великий князь Дмитрій-Любарт і його сучасники». До її написання спонукали литовські науковці, котрі кілька років тому побували у Луцьку і у своїх доповідях послуговувалися словами «Любарт, литовський князь», «замок Любарта будували литовці»... Власне Лучеськ у свій час справді був зимовою резиденцією великих литовських князів. Але Петро Троневич, котрий у свій час написав монографію «Луцький замок» і добре знає ту епоху, каже, що Любарт, син великого князя Литви Гедиміна, по лінії матері був русином (як тоді називали українців). При хрещенні отримав ім’я Дмитрія, одружившись з луцькою князівною став князем Луцьким, а згодом був обраний на володимиро-галицький престол. Тодішній Лучеськ був останньою столицею Володимиро-Галицького князівства, а Любарт-Дмитрій за кошти державної казни збудував замок, який правильно називати Луцьким, проте вдячні нащадки продовжують називати його замком Любарта.