Ляльки та миші

У Чернігівському театрі ляльок діти та їхні батьки ризикують натрапити на щурів або мишей, які розплодилися у підвалі (де розміщено вбиральні). Чавунні труби водогону і каналізації, вкриті багатьма шарами фарби, також справляють моторошнувате враження. Будівля колишнього кінотеатру, споруджена на початку 60-х років, дожила донині без капітального ремонту.

У 1996 році Чернігівська обласна держадміністрація зробила нечувано щедрий жест — передала ляльковій трупі місцевого Молодіжного театру приміщення кінотеатру ім. Довженка, збиткового й занедбаного. Ті, хто знає про давні традиції мистецтва чернігівських лялькарів, сприйняли це як знак: давнє мистецтво в місті має нарешті відродитися. Адже лялькарі, які започаткували Молодіжний театр, врешті опинилися в ролі молодших братів драматичної трупи — ляльковий театр, заснований 1976 року, після утворення Молодіжного став його частиною.

Відокремлення лялькарів у організаційну одиницю і новосілля відбулося під акомпанемент обіцянок влади провести реконструкцію приміщення, яке не було пристосоване для роботи театру. Чекати грошей на відновлення не стали, а взялися до роботи. До сезону 1996—1997 р. актори й технічні працівники самотужки спорудили сцену, встановили ширму, зробили такий-сякий ремонт. Першою прем’єрою в новій «домівці» стало «Вовченя з казкової торби» — постановка Віталія Гольцова. Про тодішні стосунки начебто щедрої влади з лялькарями свідчить тривала відсутність головного режисера і художнього керівника — В.Гольцов рік виконував його обов’язки. Роль прохачів чернігівським майстрам лялькового мистецтва ніколи не пасувала. Проте протягом двох сезонів стало очевидним — годі й думати самостійно подужати хоча б капітальний ремонт приміщення. Грошей від продажу квитків ледь-ледь вистачало на поточні потреби — виготовлення ляльок і костюмів. На звернення про виділення коштів для модернізації приміщення театру влада відповідала, що грошей немає. Оскільки саме приміщення є комунальною власністю, спробували перекласти турботи про театр на місто. Врешті, здоровий глузд таки взяв гору — оскільки театр обласний , то й вирішення його проблем має здійснюватися коштом області. Варто відзначити: Театр ім. Довженка обласний не тільки за назвою — лялькарі регулярно відвідують із виставами міста та села Чернігівщини. Нове керівництво регіону, що взялося до роботи 2005 року, дало надію на вирішення проблеми з реконструкцією. З 170-ти тисяч гривень, які просили на розробку проекту реконструкції, виділили 140 тис. Архітектори в суму вклалися — проект створила група архітекторів під керівництвом С.Жигінаса.

У театрі проектом задоволені. Його вважають навіть кращим за нове приміщення київських колег: «Він «казковіший», і, на відміну від столичного, ніби прагне злетіти під хмари». От тільки коли і за які кошти проект перейде з паперу в бетон? Адже сума на 2006 р. становила близько 17 млн. гривень. Відтоді вартість робіт і деяких матеріалів зросла на кількадесят відсотків. А в обласної влади відповідь одна — грошей немає. Криза, мовляв...

У обласному бюджеті, який в істотно кращих економічних умовах не міг радикально оновити ляльковий театр, нині взагалі лялькарів лишили поза увагою. Керівництво обласного управління культури пояснює: наявні невеликі кошти буде витрачено на завершення проектів, розпочатих у попередні роки. Керівник обласного управління культури Сергій Мойсієнко запевнив «День», що роботи з реконструкції театру ляльок розпочнуться наступного року. «Якщо ми щороку вкладатимемо не менше як мільйон гривень в роботи, за кілька років зможемо закінчити реконструкцію», — зазначив Мойсієнко.