Либідь — у сажі

У Києві триває прибирання. На початку березня волонтери навіть провели акцію своєрідного очищення урядового кварталу та майдану Незалежності від куп сміття, що тут назбиралося. Допомагали їм і комунальники, які займалися переважно вивезенням залишків на полігони. Прибрали з центру також і сажу, що утворилася після спалювання шин на барикадах. Однак куди саме це вивезли, ніхто не уточнював. Екологи та медики ще з перших днів, коли активісти почали палити шини, попереджали про небезпечність продуктів горіння гуми. Не менш шкідливою є залишки — сажа, яка містить десятки шкідливих сполук, зокрема і канцерогени.

Кілька днів тому екологи випадково натрапили на місце, куди комунальники вивезли ці небезпечні залишки гуми. Ним виявилося... гирло річки Либідь, що є заповідною територією і має статус пам’ятки природи місцевого значення.

— Важко оцінити, яка товща цього шару сажі, але в деяких місцях вона сягає трьох метрів, а шириною — від 20 до 100 метрів. Навіть якби цього було вдесятеро менше, все одно це дуже шкідливо, — пояснює заступник голови Національного екологічного центру України Олексій Василюк, який разом з колегами натрапив на «знахідку». — Ми про це дізналися випадково. Ішли до Лисої гори зовсім з інших причин. Та коли побачили, що сажу з Грушевського просто бульдозерами зсипають у Либідь, для нас це був стрес. І очевидно, що це саме з Грушевського, бо ми бачили там залишки респіраторів, палених покришок. Як мінімум таке сміття треба було б вивезти на якийсь полігон, принаймні, де немає стоків до грунтових і поверхневих вод. Це ж багатотонна маса канцерогенної, надзвичайно шкідливої для здоров’я і довкілля сажі.

Перетворення гирла річки у смітник відбувається не вперше. Як розповідає Олексій, останні сім років комунальники звозять сюди після зими сніг з урядового кварталу. Разом з ним —  ще купу всяких залишків. Після того, як сніг розтанув, а рештки залишилися на поверхні, їх прибирали бульдозером, і таким чином територія знову була готова до нової порції сміття. Усі ці роки екологи зверталися до комунальних служб із листами та зверненнями, пояснювали, що закон України «Про природно-заповідний фонд» передбачає за умисне пошкодження заповідних територій п’ять років ув’язнення. Однак чітко відпрацьовані схеми діяли без змін. А винні так і лишалися непокараними.

Нині активісти вимагають нарешті притягнути до відповідальності тих, хто винен у перетворенні заповідної території у полігон. Відповідні листи до органів внутрішніх справ уже надіслано, екологи вимагають негайно порушити кримінальну справу щодо виявлених фактів. Урятувати саму ж річку теж іще можна. Як переконаний Олексій Василюк, для цього треба лише змусити комунальників вивезти сажу в інше місце, а саму територію рекультивувати.