Любов, що змусила співати глину

Цей знімок зроблено в 60-ті роки. Вони були такі щасливі, Валерій і Надія Протор'єви, провідні художники Васильківського майолікового заводу. За їхніми зразками випускалося близько 80 відсотків усієї продукції підприємства. Своїми високохудожніми виробами вони здобували славу Україні. На союзних виставках у Москві завойовували золоті медалі. Одного разу вони поставили журі у вельми скрутне становище. На конкурс надходили роботи під девізами, без прізвищ. Коли розкрили конверти, виявилося, що всі нагороди доведеться віддавати Протор'євим. Трохи підтасували результати. Про це Надії розказали зовсім недавно. Вона пробачила: не біда, в їхньому житті і не таке траплялося.

Свого часу роботи Протор'євих експонувалися в НДР, Чехословаччині, Японії, Фінляндії. Тепер вони містяться в багатьох музеях України, в Москві, Петербурзі.

Коли Надії було 26 років, у неї виявили порок серця. Валерій беріг її все життя як мале дитя. Проте сталося так, що пішов він першим. У листопаді 1997 року його не стало на цій землі. Однак для Надії він завжди з нею, завжди поруч. У серці, пам'яті, фотографіях, у безлічі публікацій про їхню творчість. І, звичайно ж, у їхніх роботах. Крім того, для виробництва вони створили ціле царство дивовижних звірів і птахів. Колекція звірів називається геніально просто: «Добрі звірі». Надія хоче, щоб колись вони стали надбанням народу, зайняли своє місце в музеях. А один звір залишиться з нею до кінця. Той, якого Валерій таємниче назвав: «Тобі від мене»...

17 січня виповнилося 75 років від дня народження Валерія Протор'єва. У неділю в Музеї прикладного мистецтва на території Печерської лаври в Києві відкрилася виставка творчості Протор'євих. Хто там побуває, може почути, як «співає» глина.