Малому бізнесу — бічну вулицю?

«Наша профспілка, — заявив І. Горбачов, — не може погодитися з подібним рішенням через низку причин соціального, економічного і законодавчого характеру». Передусім, нагадав він, саме завдяки маршрутним таксі у Дніпропетровську, як і в інших містах України, відбулася справжня транспортна революція і було ліквідовано кризу в перевезеннях пасажирів, успадковану від радянських часів. Причому «без жодної копійки витрат із бюджету». Всього у місті, за даними профспілкового лідера, сьогодні працюють понад дві тисячі приватних мікроавтобусів на 160 маршрутах, проте найприбутковішими з них вважаються 18 — ті, що проходять центральним проспектом. Саме ця обставина, вважає І. Горбачов, i зумовила гостру конкуренцію між комунальними транспортними підприємствами і приватними перевізниками, у якому гору поки взяли останні. «Пасажири, — зауважив він, — вважають за краще їздити швидко та з комфортом на мікроавтобусах, ніж стояти на зупинках в очікуванні переповнених тролейбусів і трамваїв». Проте колишній монополіст — комунальний транспорт, — судячи з усього, здаватися наміру не має. У результаті останніх виборів у міській раді виникло «лобі» з керівників міських транспортних підприємств, які, посилаючись на непосильні перевезення пільговиків, вимагають податкових послаблень і компенсацій із бюджету. Попутно не забувають і про конкурентів, намагаючись поставити приватних перевізників «у рівні умови» з комунальними підприємствами. Їхні аргументи, судячи з результатів, знаходять розуміння як у членів міськвиконкому, так і у колишнього керівника АТП, а нині секретаря міськради Сергія Костюченка, який до того ж займається питаннями міського транспорту.

Цікаво, що позицію профспілки приватних перевізників на прес-конференції багато в чому підтримав і начальник управління транспорту Дніпропетровської міськради Андрій Ляшенко. Він визнав, що «маршрутки» допомогли ліквідувати в місті кризу перевезень, із якими комунальний транспорт явно не міг упоратися. Рішення міськвиконкому про перенесення ліній маршрутного таксі А. Ляшенко також вважає помилковим, своєрідним поверненням до часів монополії громадського транспорту. «Я пропонував, — говорить він, — спрямувати бічними вулицями не маршрутки, а легкові авто, але мене навіть не послухали». На його думку, вирішувати питання про планування міських перевезень слід лише після того, як розроблять їхню оптимальну схему на підставі вивчення пасажиропотоків. З цією метою, сказав А. Ляшенко, управління транспорту вже оголосило тендер, у якому взяли участь кращі вищі навчальні заклади і транспортний НДІ України. Проте в міськраді певні сили зустріли цей почин якщо не в багнети, то й без особливого ентузіазму.

Тим часом у приватних перевізників Дніпропетровська за роки роботи нагромадилося чимало образ. Перевантаженість міських доріг, у тому числі й на головному проспекті міста, вони пояснюють не тільки великою кількістю транспортних засобів, але й жахливим станом проїжджої частини, на якій імпортні мікроавтобуси з Німеччини стають майже непридатними для користування за лічені місяці. Скаржаться «приватники» також на хабарництво чиновників. А директор АТП-32 Роман Гончар звернув увагу преси на те, що в Дніпропетровську «найдорожчі в Україні бензин і дизпальне», продаж якого зосередили у своїх руках близькі до російського капіталу структури. З’ясувалося також, що кількість маршрутних таксі на лініях міська влада останнім часом почала обмежувати довільними лімітами, через що в «маршрутках» з’явилися стоячі пасажири, а на зупинках у центрі міста — довгі черги. Проте, як заявив нещодавно міський голова Дніпропетровська Іван Куліченко, ці труднощі виникли через зростання добробуту і платоспроможність пасажирів.

Подібний оптимізм приватні перевізники та їхня профспілка поділяють лише частково, а тому пишуть скарги на міську владу до всіх обласних і столичних інстанцій — аж до Верховної Ради і Генеральної прокуратури. Але якщо і це не допоможе, говорить І. Горбачов, а маршрутне таксі виженуть із головного проспекту міста, власники приватних підприємств і водії загрожують «відстоювати свої погляди» «будь-якими законними способами, включно з акціями протесту». Це має стати правилом для всіх, незалежно від політичної ваги.