«Малозабезпеченим киянам навіть вигідне підвищення тарифів...»
Начальник Головного управління житлового господарства столиці розповідає про причини та наслідки збільшення цін на комунальні послуги. Підвищення тарифів на комунальні послуги — тема останнім часом більше ніж актуальна. Акції протестів проти такого рішення влади пройшли всією Україною. Мораторій Верховної Ради на підвищення тарифів насправді не є забороною, і будь-який обласний голова може підписати розпорядження все ж так підняти ціни на необхідніше: тепло й воду. Тугіше всіх затягти паски доведеться, судячи з усього, киянам — адже в столиці втричі будуть підвищені не лише ціни на воду й тепло, але й квартплата. При цьому ніхто з киян не вірить, що разом з тарифами підвищиться якість послуг... Намагався переконати в протилежному «День» і наших читачів начальник Головного управління житлового господарства міста Києва Володимир Сергійович СТОРОЖЕНКО.
— Розкажіть, будь ласка, Володимире Сергійовичу, з чим пов’язане таке різке підвищення квартплати і за що жителi Києва платитимуть ці гроші?
— На сьогодні в місті склалася така ситуація, що житлове господарство всіх форм власності заборгувало енергетичним організаціям 927 мільйонів гривень, в тому числі підприємства комунальної власності міста — 627 мільйонів гривень.
— І як таке сталося?
— Річ у тім, що є проблеми з перерахунком грошей із державного бюджету на погашення пільг для окремих категорій населення. Крім того, у той час, коли кияни сплачували квартплату за один квадратний метр максимум 58 копійок, в середньому його вартість становила одну гривню п’ять копійок. Через це також виросли величезні борги.
— Яким чином обраховується ця цифра — одна гривня п’ять копійок?
— Це робота ліфтового господарства, зарплата диспетчерам, ремонт, вивіз сміття від будинків, утримання місць загального користування, сплата податків жеками, оплата роботи двірників, оплата роботи аварійної служби...
— А якщо ліфт завжди не працює, сміття не вивозиться, під’їзд не ремонтувався з дня зведення будинку, двірники не прибирають ні в під’їзді, ні в дворі, також виходить така сума?
— Ми сподіваємося, що з підвищенням зарплати працівникам жеків підвищиться якість послуг. Дивіться, середня зарплата в Києві — 1760 гривень, а двірники отримують 800 гривень. Зрозуміло, що працювати за таку зарплату погоджуються не найкращі кадри...
— Але ж і робота не потребує великого інтелектуального навантаження. Вам не здається, що проблема радше в звичці халтурити, ніж у маленькій зарплаті?
— Я вважаю, що підвищення зарплати — це перший крок до підвищення якості. До того ж, мушу вам сказати, прибирати в київських під’їздах — робота зовсім не з приємних, тому що самі кияни ставляться до всього, що перебуває за межами їхньої квартири, як не до свого. Має місце дуже низька культура окремих громадян. Це що стосується двірників. А от слюсарі, скажімо, не мають потрібного обладнання, інструментів, і їм на це потрібні гроші...
— Чому ж вони надають перевагу горілці в оплаті їхньої праці безпосередньо хазяйками квартири? Могли б узяти грошима й купити інструменти...
— А ви їм пропонували гроші? Всі горілку пропонують, от так і виходить...
— І все ж таки, чи можливо відмовитися від сплати за послуги, які насправді не надаються або надаються дуже низької якості?
— Ні. На жаль, ні. Це стосується як квартплати, так і плати за комунальні послуги. В майбутньому, вважаю, треба було б зробити так, аби кияни розраховувались за воду й тепло безпосередньо з Київводоканалом і Кивїенерго. Зараз гроші, котрі платять кияни, йдуть у Головний інформаційно-обчислювальний центр і вже там розподіляються. Також я в перспективі бачу житлову інспекцію, щоб громадянам не доводилося самотужки боротися з енергопостачальними організаціями, надавачами послуг, жеками, а також громадянами, що порушують будівельні норми й правила, а щоб ця інспекція контролювала їхню діяльність.
— Так у скільки разів буде підвищено квартплату й тарифи на комунальні послуги?
— І те і те — приблизно втричі. Слово честi, ми зовсім не хочемо підвищувати тарифи, але сьогодні місто щомісяця бере 100 мільйонів гривень кредитів, аби розплатитися з цими двома установами. І все це через різницю в тарифах, що існує на сьгодні... Втричі збільшилася ціна на газ, і міста стали заручниками цієї ситуації. Звісно, могла б держава компенсувати для населення цю різницю. А могла б, це такі мої думки вголос, відпускати для населення газ, що видобувається в Україні, — він значно дешевший. Плюс частково закордонний, бо тільки нашого не вистачило б. Але наш уряд не хоче йти на такий крок, бо тоді газ буде дорожчий для промисловості...
— Мабуть, державі простіше компенсувати пільги?
— Так, державою передбачено, що якщо 20% від середнього сукупного доходу не покривають вартість квартирної плати й комунальних послуг, то різницю у вартості погашає держава за допомогою субсидії. В середньому, людина, яка заробляє 1700 гривень і менше, вже підпадає під цю категорію. А ще мер планує зробити дотації з міського бюджету малозабезпеченим верствам населення до 10% вартості квартплати й оплати комунальних послуг. Насправді малозабезпеченим громадянами навіть вигідна нова тарифікація — якщо сьогодні людина, що мешкає сама в однокімнатній квартирі й отримує 400 гривень, платить за квартиру й комунальні послуги 88 гривень, то тепер буде платити 80 гривень, а якщо з дотацією мерії — взагалі 60.
