Майдан не завершився

Ранок 30 листопада минулого року змусив більшість громадян країни задуматись над питанням: у якій державі вони живуть? Жорстоке побиття студентів з використанням вибухових пакетів стало фактичним початком революції, яка згодом отримає назву Революція гідності. З кожною неадекватною дією влади стосовно протесту вимоги майданівців змінювалися. Від негайного підпису під Угодою про асоціацію, відмова від чого стала першопричиною протесту, до виборів нового Президента.  

Рівно за півроку ціною Небесної сотні країна отримує можливість обрати нового Президента, а ще за п’ять місяців обирається новий Парламент. Днями минає рік потому, як відбувся розгін студентів у ніч на 30 листопада. Однак фактично країна не отримує того, заради чого померли сотні її громадян. Кланово-олігархічну систему, побудовану на корупції, – не демонтовано, і здається, це робити ніхто не збирається. А дивлячись на окремі обличчя у новообраному парламенті – мимоволі запитуєш себе: невже Майдан програв? «День» дізнавався, що не дає опускати руки студентам-активістам, які пережили ту ніч, та що їх надихає на продовження справи, остаточно сформованої після 30 листопада.

ПОДОЛАНІ ПЕРЕШКОДИ ВЧОРА – МОТИВАЦІЯ СЬОГОДНІ

«На початку Майдану я залишився сам, друзі не хотіли мене підтримувати, – згадує студент «Львівської політехніки» Павло Замроз. - Але я сказав собі, що поїду». Позаду стели, обсівши бочку з вогнем, він та інші люди співали патріотичні пісні. Під час розгону активісти опинилися в стелі.

«Ми боролися і діставали за це, жертвували своїм здоров’ям, а по суті не отримали нічого – шило на мило, – обурюється Павло. -  Ми показали людям, що не треба здаватися, а більше того, допускати діяти депутатам та правоохоронним органам злочинно. Раніше ми чомусь не хотіли вчитись на своїй історії. А Майдан – це якраз вчитись на своїх помилках. Коли я бачу якусь проблему, то йду та вирішую її. Тобто потрібно почати з себе – кожен повинен вирішувати свої проблеми».

На думку Павла, основна проблема, яка не дає реалізуватися Революції гідності, - це те, що ніхто з політикуму не хоче прощатися зі своїми вкраденими фінансовими капіталами. Майдан суттєво вплинув на світогляд студента. Зокрема у питаннях корупції. «Сьогодні я живу за певним принципом: нехай буду мати поганий бал або злечу зі стипендії, хай буде комісія, але я не дам ні копієчки. Якщо ти хочеш щось змінювати, починай з себе», - говорить студент.

«Справу не завершену, країну треба піднімати та змінювати гнилу систему, яка її роз’їдає, – продовжує Павло. -  Дивлячись на шлях, який ми пройшли, я розумію, що здатись – означає вмерти. І тоді усі душі, здоров’я та зусилля, які були віддані за цю ідею, - марність. Саме пройдені перешкоди вчора для мене є мотивацією сьогодні».

НАДИХАЮТЬ ЛЮДИ

В ніч на 30 листопада на Майдані залишилось орієнтовно 350 активістів. Багато з них наступного дня прокинулися з черепно-мозковими травмами, забоями тощо. Після цієї ночі і того шоку, що довелося пережити, студентка ЛНУ ім. Івана Франка Ірина Голубець довго не могла отямитися. Вона приїхала на Майдан 26 листопада, а під час розгону розливала чай у стелі, аби майданівці не мерзли. «Революція гідності для мене – це певний процес усвідомлення себе як частинки єдиного великого національного механізму, в якому кожен є деталлю і виконує свою функцію, – характеризує Майдан студентка. - І збій одного може призвести до поломки апарату в цілому».

Не зважаючи на те,  що систему фактично не змінено, Ірина переконана, що зараз одне з найголовніших завдань – не опустити рук. У цьому дівчину надихають люди Майдану. «Попри те, що й самі не багато мають, люди різного покоління та віку віддають останні гроші на забезпечення нашої армії під час АТО. Це, напевно, один з найбільших виявів жертовності», - захоплюється активістка. За її словами, будь-який вияв громадянської позиції і небайдужості сьогодні є вагомим і важливим для перемоги. «Тому, коли ти бачиш, як люди продовжують свою боротьбу за краще майбутнє і намагаються здобутим поділитися з тими, хто потребує допомоги, – ти просто не маєш права опустити руки, - ділиться роздумами Ірина Голубець. - Зараз, як ніколи раніше, ми повинні вимагати насамперед від себе та свого оточення чесності та відповідальності».

ГЕНЕТИЧНИЙ КОД

«Не покарані ті, хто винен у цьому. Адже це не просто якась крадіжка чи корупція - це людські життя та ідеї», – розповідає про свої розчарування Святослав Сірий, студент Франкового університету.

В ніч розгону він перебував на Майдані вже четверту добу. Святослав стояв у третьому ряді оборони стели. Він тікав аж до Макдональдсу з надією, що «Беркут» так далеко рухатися не буде. Помилився. В результаті шестеро спецпризначенців у провулку відлупцювали активіста.

«Це просте топтання по нашій історії та демократичних правах. Система не змінилася, і це наглядно видно, - продовжує хлопець. - Адже до влади приходять ті, хто робив безчинства. Ще й люстрація дірява, і військо – голе».

«Моя мотивація у вихованні. Вважаю, що це заслуга сили духу нашого народу. Це закладено в нашому генетичному коді: не здаватися та боротися до кінця. Ця міць духу дає сили, вплітаючись у совість та свідомість. Вона діє підсвідомо. До прикладу, коли тобі кажуть, щоб ти не їхав або не йшов кудись, то усвідомлюєш відповідальність перед предками. Якщо ти проігноруєш, то воно гризтиме тебе».

«Майдан дав змогу побачити реальну картину єдності народу на власні очі. Це дуже прослідковувалося у найнебезпечніших ситуаціях, – робить висновки після пережитого активіст. - Пам’ятаю, як 20 лютого на Майдані під час усього хаосу бабці поважного віку та дуже молоді дівчата на свій страх та ризик розливали коктейлі Молотова».

Разом із цим, Майдан для Святослава не завершений, і за його словами, таким не буде. Адже завжди є до чого прагнути. Тому студент продовжує майданівську справу вдома – у Львові, в лавах студентського братства ім. Степана Бандери, членом якого він є. «Це неможливо не продовжувати. Ми активно співпрацюємо з різними громадськими організаціями, братствами та Самооборонами різних міст. Долучаємось до зборів коштів на армію, – розповідає про продовження майданівської справи Святослав Сірий. - У нас в планах глобальний люстраційний проект стосовно чиновників у Львові. Основний стрижень роботи: юридичні консультації у справах, де фігурують чиновники чи правоохоронні органи. А ще долучаємось до організації патріотичних фестивалів та концертів. Так ми боремось».