Медведєв мріє за «фантики» купити Україну. I є готові продати

Прем’єр-міністр Росії Дмитро Медведєв закликав Миколу Азарова включити рубль до першої групи валют за класифікацією Національного банку України. Як відомо, згідно з постановою Національного банку України, до першої групи належать вільно конвертовані валюти, які широко використовуються для здійснення платежів за міжнародними операціями та продаються на головних валютних ринках світу і дозволяються для здійснення інвестицій в Україну. До першої групи валют належать австралійські долари, англійські фунти стерлінгів, датські крони, долари США, ісландські крони, канадські долари, норвезькі крони, шведські крони, швейцарські франки, японські єни та євро.

Тобто в першій десятці — валюти країн із найвищими показниками конкурентоздатності економік та високим рівнем їх диверсифікованості.

Натомість нинішня російська валюта є гранично вразливою до коливань світової кон’юнктури. Причому ці коливання, прив’язані до цін на нафту, Росія практично не контролює. Що й не дивно, адже 70% вартості російського експорту становлять енергоносії. По суті, така економіка — це економіка сировинного придатку, хоч її заради престижу й намагалися перейменувати на «сировинну наддержаву». Саме тому російський рубль широко не використовується для здійснення платежів за міжнародними операціями та не продається на головних валютних ринках світу, тому було б дуже дивно, якби він був у першій групі валют за класифікацією Нацбанку.

Російські політики полюбляють розповідати про нічим не підкріплені «американські фантики». Насправді ці розмови — від заздрощів до США, які мають можливість вирішувати проблеми своєї економіки за рахунок збільшення боргових зобов’язань, використовуючи не лише конкурентоздатність своєї економіки, але й безальтернативність її позицій на міжнародній арені. Сьогодні в Росії триває дискусія, чи варто жорстко забороняти російським чиновникам мати рахунки за кордоном. Опоненти стверджують, що в такому випадку державна служба «посиплеться», тобто зменшиться її фаховість. Якщо найбільш фахові чиновники тримають кошти в іноземній валюті, то, напевно, вони щось знають.

Звичайно, багато хто у Москві мріє про те, як можна було б купувати українські послуги з транзиту та підприємства за продукцію російської поліграфічної промисловості — російські рублі. А куди Україні йти з цими рублями? Здійснювати дорогі обмінні операції або купувати в тієї ж Росії її неконкурентоздатну продукцію?

Азаров відреагував на пропозицію російського колеги заявою про те, що рішення буде пізніше, мовляв, ще рік тому ніхто не думав про розрахунки за газ рублями, а нині вже 40% платежів із Росією здійснюються саме в рублях. Хоча будь-яке українське керівництво не може бути в захваті від цієї ідеї.

Гірше інше. Щойно уповноважений Кабміну з питань співробітництва з Росією та країнами СНД Валерій Мунтіян заявив, що нині необхідно «прискорити створення Євразійського союзу, впровадити проект нового монетарного інструменту, забезпечити перехід російського рубля на регіональну валюту. Тоді РФ зможе про себе заявити як центрсила на Євразійському континенті і об’єднати біля себе держави в першу чергу Співдружності».

Нині влада посварилася з усім світом та своїм народом, прийняла мову, помила шию і стала струнко. Але від Росії чути нові й нові ультиматуми: то сир, то газ, то Митний союз. Між іншим, вступити до Митного союзу з Росією — це все одно, що позбавити Україну місця у світі і світовому розподілі праці і запхнути на якусь Чукотку. Позбавити вигідного місця на перетині шляхів із Азії, Європи і Близького Сходу. Місця, за яке наші предки пролили немало своєї крові. І навічно законсервувати економічну відсталість. Для прикладу: Росія нині має понад 35% світових мінеральних ресурсів. Однак 2% населення світу, що мешкає в Росії, виробляє 2% світового ВВП. Що є ті ресурси, що немає — користі для росіян ніякої. Ось це саме і є ціна відсталості. Хоча без ресурсів було б, може, гірше, ніж деінде, бо холодно і бананів нема.

Тим часом український чиновник Мунтіян заявив, що Україна повинна бачити себе в Євразійському союзі «як у симбіозі техногенних та позасистемних факторів, етнонаціональних, культурних, морально-етичних».

Тобто рівень економічної та моральної деградації пострадянських країн подають як еталон. На жаль, заклики іноземного прем’єра підтримані у середовищі української влади. Адже заява Мунтіяна, по суті, означає заклик до ліквідації незалежності України.