Місто-сад? Поки-що на бігбордах…
Можливо, цей симпатичний пес скоро стане однією з луцьких прикмет: стане, якщо міська влада використає, як обіцяла учасникам конкурсу соціальної реклами, їхні роботи на біг- бордах. І тоді з великих щитів, які сьогодні з усіх луцьких перехресть закликають пити й курити, нас навчатимуть і просто любити місто, в якому живеш, та підтримувати у ньому порядок.
… Коли на екрані пішли перші титри, у залі запанувала особлива тиша. Завжди неймовірно цікаво впізнавати знайомі місця, які бачиш практично щодня. Площа перед «Трояндою», вивіска «Дитячий рай»… І дівчина, що у чеканні коханого знехотя доїдає банан. Камера прослідковує, як вона викидає шкірку на асфальт, а назустріч iз розкішним букетом вже біжить Він. Глядачі знають продовження, бо воно закономірно випливає і з теми, і з сюжету, але все одно цікаво дивитися, як юнак наступає на викинуту коханою ручкою бананову шкірку… «Велика Украіна, а ступити нема де!» — з добрим гумором сприймає аудиторія кінцевий титр.
Оголошений міською радою конкурс соціальної реклами «Я покажу вам місто-сад» завершився днями у Луцьку на Волині. Запропонований формат дав змогу проявити і здоровий містечковий патріотизм, і вказати на проблеми, для вирішення яких треба застосувати й екологію душі… Перший приз завоювала робота професійного рекламіста Віктора Чухрая. Він був піонером соціальної реклами у нашому місті. Пригадується бігборд iз сюжетом: лавочка, дві дівочі ніжки, обгортки від морозива і слова однієї з них про те, що «у Германії так чисто — по теліку показували!» Цього разу Чухрай пропонує сюжет на благородну тему захисту бродячих тварин. Каже, що колегу з Нью-Йорку у Луцьку найбільше вразили… наші пси: вони поважні, не кусаються, а очі такі, наче у душу тобі заглядають. Якщо робота Чухрая заслужить персональний бігборд, на лучан і гостей міста дивитиметься саме такий пес і благатиме: «Врятуй нас!»
Натомість робота художниці Наталки Кумановської більш прозаїчна, але і більш, на мою думку, актуальна. Зневага власників собак до співгромадян таки перейшла межу, а загалом ця санітарно-екологічна проблема потребує і підвищення культури, до чого й мав би закликати бігборд. Симпатичні телеролики працівника «Аверсу» Володимира Кривовича — про шкоду бананових шкірок та іншого сміття на тротуарах і про роздільне сміттєзбирання — теж достойні широкої аудиторії. Загалом лучани, як показав конкурс, хотіли б бачити у Луцьку місто- сад, і не лише на бігбордах. Колишній педагог Галина Постоловська запропонувала висадити алею з символічною назвою «Від щирого серця», де б самі лучани посадили нарциси, тюльпани, бузок, жасмин та іншу рослинність — «…аби у місті гарно пахло». І хоча ця ідея у заступника міського голови Леоніда Кирильчука, який очолював журі конкурсу, особливого ентузіазму не викликала, проте знайшла відгук у присутніх на підбитті підсумків конкурсу «Я покажу вам місто-сад!». Бо й справді, якщо у Кисловодську є алея троянд, а у Києві парк бузку, то і лучани мають чим прикрасити свою землю.
