Містифікації

Режисер Петро Ільченко поставив його за п’єсою сучасного драматурга Тамари Кандули. Вона росіянка, за освітою мистецтвознавець, 15 років тому поїхала до Парижа, там зустріла своє кохання й відтоді живе за кордоном. Кандула — натура діяльна, хоча могла, як дружина заможного француза, просто сидіти вдома, але Тамара активно займалася галерейною справою, організацією виставок. За її словами, одного разу вона відчула, що хоче написати п’єсу. Так народився «Сентиментальний круїз». П’єса — незвичайна, інтригуюча. Театр ім. І. Франка став першовідкривачем імені Тамари Кандули як драматурга.

Цікаво, що п’єса потрапила до рук художнього керівника франківців випадково (під час перебування Б. Ступки в Парижі). Один iз його знайомих дав прочитати «Сентиментальний круїз». Як признався Богдан Сильвестрович, почавши читати, він не зміг відірватися й тут таки подзвонив автору, щоб отримати її згоду на постановку в Києві. Дзвінок Ступки застав драматурга зненацька. Тамара навіть подумала, що хтось iз друзів її розігрує. Але це виявився не розіграш, а конкретна творча пропозиція...

Спектакль народжувався в стислі терміни. У серпні франківці прийняли рішення ставити «...круїз», п’єсу прочитав режисер П. Ільченко і провідні актори Богдан Бенюк, Володимир Нечепоренко, Ірина Дорошенко. Переклад з російської українською мовою зробив Василь Неволов. А репетирувати почали в жовтні. П’єса камерна, компактна, в ній зайняті всього п’ять дійових осіб. Репетирували двічі на день: вранці й увечері.

Жанр спектаклю його творці не називають, надавши можливість кожному глядачеві самому визначити. Хтось стежитиме за інтригою (сюжет закручений дуже хвацько), подумавши, що це детектив, а дехто побачить сучасну філософську притчу (не судіть і не судимі будете). Адже в кожній людині багато намішано: і хороше, і погане. У спектаклі порушується питання: як зробити так, аби не зробити зла ближньому? П’єса написана незвичайною, образною мовою. Постановку франківців цікаво «читати» візуально. Елегантні костюми вигадала Наталія Рудюк, а художник Володимир Карашевський створив романтичний флер, і сцена «почала дихати». Він використав вітрила, підсвічування, оригінальний звуковий ряд. Ця постановка — театральний синтез: акторської гри, драматургії, режисури, сценографії. Світ героїв подано в гарному антуражі. Хочеться в ньому жити довго, щасливо, але який він усе-таки уразливий і як легко його можуть зруйнувати...

Цей спектакль стане бенефісом для прем’єра франківців Володимира Макаровича Нечепоренка. Відомий актор вирішив на свій 55-річний ювілей, який відсвяткує 18 грудня, також зіграти «Сентиментальний круїз», хоча в його активі є чимало інших цікавих спектаклів. (Інтерв’ю з Нечепоренком читайте в найближчих номерах «Дня».)

Минулого місяця Тамара Кандала приїжджала в Київ, познайомилася з трупою франківців, подивилася декілька спектаклів театру й побувала на репетиціях. Автор п’єси не приховувала свого захоплення сценічним рішенням п’єси і того, як актори трактують її героїв. Щоправда, ще не відомо, як оцінить драматург уже готовий спектакль (його вона побачить разом iз глядачами на прем’єрі), адже режисер змінив фінал постановки...

Кияни першими поставили «Сентиментальний круїз». Нині з Т. Кандалою ведуть переговори москвичі. Цією п’єсою зацікавився «Ленком», і Олег Янковський хоче грати цей спектакль як свій бенефіс.