Московське визнання

Ідея «Варбура» — не існуючого звірятка, що народилося в уяві художника-кераміста Наталії Макеєвої — виникла кілька років тому. Багато які елементи, що їх Наталя використала в своїх роботах, згодом мінімізувалися, а Віктор Харик, який переконаний, що для шрифту важливі ритм і мінімалізм зображення, побачив цим елементам практичне застосування.

— Більше того, коли я набрав цим шрифтом текст, то зрозумів, що можу його читати, — говорить Віктор Харик. — Таким чином, народився живий шрифт, в хитросплетеннях якого можна спостерігати стосунки звіряток, яких у житті ніхто ніколи не побачить. Мені навіть захотілося написати казку про цей шрифт.

Віктор Харик — один iз небагатьох художників України, хто присвятив свою творчість виключно шрифтам. Його заняття історією і теорією шрифту дозволили дійти висновку, що зліт шрифтового мистецтва відбувався в різних країнах у різний час, але завжди припадав на роки стабільності й благополуччя. Його «Абетка», зроблена в 12 накресленнях для кирилиці й латиниці та в 18 накресленнях для івриту, минулого року знадобилася в Ізраїлі. А сам Віктор передбачає, що у нас інтерес до українських шрифтів зросте років так через сорок. А поки єдиний шлях якось заявити про себе — участь у міжнародних конкурсах.