Мозаїка з тканин
Уперше в Україні відбувся творчий зліт майстрів клаптикового шитва
Гратися з кольорами, формами — справжня втіха для митця. Але робити це на тканині наважуються одиниці — майстри з печворку або зшивання клаптиків. Яким чином це краще робити, і як із клаптиків тканини пошити справжній витвір мистецтва, днями митці обговорили на Першій міжнародній конференції з печворку «Клаптики об’єднують світ».
Для майстрів печворку — це прекрасна нагода поділитися своїм досвідом, а також перейняти традиції та техніки іноземних митців. Адже учасники конференції — це відомі майстри США, Іспанії, Голландії, Данії, Росії та України. Аби показати свій творчий доробок, 35 українських майстрів відкрили ще й Другий всеукраїнський фестиваль «Дивосвіт клаптикового шитва» (триватиме до 15 вересня в Музеї українського народного декоративного мистецтва). Тут українські майстри представили понад 90 робіт.
Основні інструменти клаптикарів — голки, ножиці та... руки, адже всі вироби шиються вручну, незалежно від розміру. З першого погляду і не повіриш, що полотно розміром метр на метр (а то й більше), повністю зроблено руками людини. І це ж не просто квадратні чи трикутні клаптики тканин, зшиті докупи, а справжні картини: кіт, що виглядає у вікно; міський будиночок разом із його мешканцями; поле, ніби обліплене різними квітами.
Як розповідають мистецтвознавці, традиція шиття декоративних виробів із клаптиків тканин є в багатьох народів, а новий сплеск печворку відбувся в США у 80-х роках ХХ століття.
— Нині печворком захоплюються мільйони жінок у всьому світі. У багатьох країнах проводяться фестивалі, конкурси та виставки, присвячені цьому виду творчості, — розповів віце-президент компанії RJR Fabrics Джон Дорнелл (займається виробництвом тканин із 100%-вої бавовни, США). — Кожен із митців обирає для себе певні мотиви, типи тканини та кольорову гаму, за якою можна розпізнати автора. Так, наша майстриня Джинні Байєр використовує в роботі різні геометричні фігури і величезний спектр кольорів, наприклад, від темно-синього до блідо-голубого — і все це в одній роботі. У пошуках тканин із бажаними відтінками їй довелося об’їздити не один магазин і навіть не одне місто.
У своїй роботі митці використовують не тільки однотонні тканини, а й ті, що самі по собі мають складний малюнок. За словами української майстрині Людмили Андрєєвої, якщо такий матеріал відсутній, то композицію ускладнюють кривими лініями, вишивкою, аплікаціями тощо.
— Наші митці не шукають простих шляхів. Можливо, тому їхні роботи виділяються з-поміж інших насиченістю кольорів, власне, українськими мотивами: чого варте лише використання у роботі елементів вишивки, — зазначила Людмила Андрєєва. — В Україні мистецтво печворку асоціюється із рукоділлям, коли жінки шили з різних клаптів тканин ковдри чи килими. Нині предмети, виконані у цій техніці, використовуються в оформленні інтер’єрів.
Щоб пошити тканинне панно, необхідно мати творчу фантазію та терпіння, зазначають митці, адже на його виготовлення може піти кілька років. Також майстри мріють, що з часом клаптикове шитво витіснить традиційне шиття і всі носитимуть одяг, пошитий вручну.
