На реформи — чверть століття
Реформи в галузі охорони здоров’я України тривають. Першими кроками є започаткування сімейної медицини, створення центрів із лікування туберкульозу, системи солідарного фінансування на первинному рівні, ухвалення низки законодавчих, нормативно- правових актів, що адаптовані до європейських.
На думку міністра охорони здоров’я України Віталія Москаленка, яку було висловлено на прес-конференції «2001: Рік охорони населення України», для реформаторства створено соціально-економічні та політичні передумови, медицина має серйозну матеріальну та кадрову базу, і єдине, чого їй бракує, — ресурсів. Виходячи з досвіду Канади та Японії, міністр визначив тривалість реформ не менше як 20-25 років. Що ж до ресурсів, то Україна розраховує на допомогу впливових і потужних міжнародних організацій, зокрема, Світового банку, ООН, ЮНІСЕФ, ПРООН??????, ЄС, агентств міжнародного розвитку провідних країн світу. Представники Світового банку та ООН в Україні, зокрема, запевнили, що візьмуть участь у реалізації програм боротьби зі СНІДом, адже заплановані в бюджеті на наступний рік 14 млн. грн., зважаючи на масштаби епідемії, — сума недостатня.
Про початок значного внеску з боку ЄС у реформування охорони здоров’я України (понад 15% бюджету), зокрема у сферу первинної медико-санітарної допомоги, заявила координатор програм представництва Європейської комісії в Україні Аня Ніцше. За її словами, Україні потрібно врахувати європейський досвід. Ключем до успіху вона вважає три компоненти: відданість справі реформ усіх владних структур на муніципальному, регіональному та національному рівнях; відданість і рішучість утілювати в життя нове з боку медичних працівників і широке залучення до реформ громадянського суспільства. Країнам Європейського Союзу буде цікаво простежити за українським досвідом, і навіть, можливо, чогось навчитися, без тіні іронії зазначила вона.
Питання в тому, що довго ще дозріватимуть плоди реформаторства. Щороку населення України зменшується на 650-700 тис. осіб. Сумнівним також видається в такій ситуації розраховувати лише на допомогу країн-донорів. Потужним локомотивом, що потягне за собою соціальну сферу, мають стати, насамперед, власні економічні реформи. Усе просто: як пояснює в новому журналі «Doctor» Микола Амосов, — «витрати на охорону здоров’я становлять близько 5% од валового внутрішнього продукту. Який цей продукт, така й медицина. Не можна виробляти товарів на душу населення в 5 разів менше, аніж в Америці, третину із цього витрачати на зброю, а лікуватися за їхніми стандартами».
