Нам потрібна політика такого рівня, як бокс братів Кличків
Старший з братів Кличків знову потішив українців. Цього разу він переміг поляка Томаша Адамека. Технічний нокаут, яким Віталій повалив польського боксера, став у його кар’єрі 40-м. Кличку знадобилося 10 раундів. Утім, уже з перших хвилин поєдинку результат був очевидний.
«Віталій був просто найкращим, цього вчишся в спорті. Коли я вийшов на ринг, я думав, що, як завжди, виграю бій. Я зробив усе, що зміг, але цього було замало», — цитує слова Адамека після бою Бі-Бі-Сі. Справедливо зазначено. Від поразки поляка не врятували навіть рідні стіни (поєдинок проходив у Вроцлаві), що зайвий раз підтверджує кваліфікацію та професіоналізм українського боксера.
Радує, що коли в країні відбуваються малозрозумілі події, хоч хтось працює на її імідж. Черговий бій Кличка в черговий раз об’єднав біля екранів телеглядачів усієї України. Кличко зайвий раз довів не лише те, що йому немає рівних, а й те, що перемога, хоч би якою легкою вона здавалася, дістається дуже нелегко, вимагає величезної наполегливої праці та самовдосконалення, того, що називається професіоналізмом. «Це ж очевидно!» — скажете. Але що тоді заважає, скажімо, нашим політикам ставитися до своїх обов’язків настільки ж професійно, долати спокуси й, головне, грати за правилами.
«Брати Клички — хороший приклад тих людей, які, народившись в Східній Європі: Україні, Польщі або ще де-небудь, зробили впевнену кар’єру в Німеччині, — говорить професор Кельнського університету Йост ДЮЛЬФФЕР. — Віталій Кличко навчався тут в університеті й отримав ступінь доктора в Університеті міста Гамбурга 2000 року. У Німеччині брати Клички також широко відомі як українські патріоти. І таким чином вони справили добре враження на німецьку публіку. Такі особистості з України або інших країн Східної Європи або пострадянських країн дуже важливі. Окрім усього іншого, Кличко також публічно виступав у Німеччині. Тут він також боксував, як і в інших місцях світу, особливо в США. Це добра суміш подвійної ідентичності. Кличко популярний в Україні, але він так само популярний і в Німеччині. І це хороший приклад об’єднання Європи. Такі особистості, які належать більш, ніж одній європейській країні, поширюють знання про одну країну в інших. Тому їх можна назвати послами Європи».
