Народження фестивального мамонта
Названий організаторами, можливо, занадто претензійно, цей театральний форум принаймні зухвалістю власної концепції відповідає «тузі за новаторством», яка все більше відчувається сучасним мистецтвом. Дійсно, не бажаючи миритися зi становищем артистичної провінції, харків'яни мають намір протягом двох років регулярно ощасливлювати місцеву публіку візитами заїжджих знаменитостей і культових персон андеграунду, показувати вистави, що відповідають, на думку закоперщиків фестивалю, моделі вистав наступного сторіччя. Хиткість і суперечність такої концепції очевидна, що ілюструє вже «перший фестивальний блок», в якому «Калігула» за Альбером Камю одного з найперспективніших молодих російських режисерів Юрія Бутусова сусідить зі спектаклями типового за постановочною технікою та метафізикою «сімдесятника» білоруса Бориса Луценка, а авангардні «Апокрифи» Львівського молодіжного театру з прем'єрами вкрай традиціоналістських місцевих драматичних труп. Однією з ознак сучасної культурної ситуації є продукування глобальних проектів. Навряд чи заявлені ініціаторами фестивалю культурологічні цілі здійсняться, але харків'яни принаймні зможуть побачити кілька колективів, які дійсно визначають європейську театральну погоду.
