Нас багато і в нас немає хати!

Наметовими «протестними» містечками на площах біля владних структур сьогодні вже нікого не здивуєш. Вінниця здивувала Україну містечком, що складається з одного намету, мешкає в ньому багатодітна вдова Олена Павлова. Нині до неї приєдналась ще одна «сестра по нещастю» — Валентина Опушко. Чого домагаються? Житла!

Олена Павлова розповіла «Дню»: разом iз чоловіком і трьома дітьми вона винаймала квартиру. Три роки тому овдовіла. Нинішній губернатор Олександр Домбровський, тоді мер Вінниці, пообіцяв посприяти в отриманні житла осиротілій родині. До речі, Олена Павлова працює заступником виконавчого директора Вінницького регіонального відділення Асоціації міст України. Нещодавно власниця найманого житла попросила звільнити квартиру.

— Зняти інше житло для мене нереально, — розповідає Олена Павлова. — Матері з трьома дітьми квартиру здають неохоче, тим більше, що я дійсно не маю грошей на оплату.

За останнє житло Олена платила 100 доларів на місяць, а на своїх трьох роботах не заробляла й 200. Восени двоє дівчаток ідуть до школи, жінка розуміє, що просто «не потягне». Тим більше тепер, коли нема де жити, окрім, як на майдані. Щоправда, дітей на ніч забирають подруги. Вони ж приносять термоси з напоями й бутерброди. «Наметова подруга» Олени Валентина Опушко — дружина чорнобильця 1-ї категорії, інваліда 1-ї групи. Багатодітна. Живуть у шістьох в однокімнатній квартирі.

— Це наш останній шанс, — говорить Валентина. — Ми маємо право на позачергове отримання житла. І чекаємо його вже 19 років.

Перша спільна ніч на майдані для двох жінок минула благополучно. Від холоду рятувала ковдра, а від непрошених гостей — охоронець міськвиконкому. А вже о шостій ранку незнайома жінка принесла до намету гарячого чаю.

До речі, з вікон мерії добре видно, як біля намету юрбляться люди. Олена Павлова підготувала листівки для тих, хто підходить, а також пропонує їм написати кілька слів у зошиті підтримки. Більшість не відмовляється, бо таких, як вона, у Вінниці більше, ніж досить. Iз точною цифрою секретар Вінницької міської ради Віктор Козак вагається, називаючи приблизно 15 тисяч, і говорить, що черга на житло, напевно, більша. Віктор Козак одразу вийшов до Олени Павлової.

— Забезпечити всіх квартирами ми не можемо, — говорить Віктор Козак. — Але бачу, що мого пояснення їй не достатньо. Доведеться ще запросити для переговорів представника Фонду сприяння молодіжному будівництву, чорнобильців, інші служби.

Олена Павлова налаштована рішуче. Вона категорично заявляє, що якщо її вимоги не будуть задоволені протягом двох тижнів, вона розпочне голодування. Жінка домагається, щоб її соратниці Валентині Опушко надали житло вже протягом тижня, провели інвентаризацію наданих міськвиконкомом квартир протягом останніх п'яти років, а головне — щоб депутати міськради нарешті виділили земельну ділянку для будівництва багатоквартирного будинку Державним фондом сприяння молодіжному будівництву та заклали в бюджет гроші для погашення кредитних ставок. Торік передбачених грошей від міськвиконкому фонд не отримав. Відтак будівництво житла для молоді за державним проектом у Вінниці призупинено. Торік здали всього 24 квартири. Олена Павлова в цій черзі — пільговик, але все одно лише 286-та...

— Будемо довго тут жити, бо в нас немає власного житла, — запевняє найстарша Катя. Поки що їй подобається гратись на майдані з новими приятельками — доньками Валентини Опушко. Протягом світлового дня діти на майдані. Хтось приніс їм м'яч, розмальований, як глобус. Катя і її родина, не маючи власного житла, можуть вважати себе мешканцями хоч усіх країн світу.

— Біля мерії може з'явитися ще одна палатка, — каже директор Вінницького регіонального фонду сприяння молодіжному будівництву Григорій Бабюк, — міська рада досі не перерахувала 160 тис. грн., обіцяних для придбання житла через наш фонд вінничанці, яка взимку народила трійню. Більше того, ми вже отримали лист, в якому виконком повідомляє, що передбачені 189 тис. грн. для молодіжного будівництва надійдуть до фонду в листопаді-грудні. Це вже відома тактика, коли потім, посилаючись на раптовий сніг, прорвану трубу, грошей нам не дають. М'яко кажучи, мені не подобається, як влада міста ставиться до молодіжного будівництва. Поки що реально займається тільки чисто комерційним проектом «Київміськбуду».

Віктор Козак, посилаючись на дефіцит бюджету, каже, що міськвиконком фінансує кожну галузь у міру можливого. Якщо ж віддати всі кошти на молодіжне будівництво, то образяться лікарі чи інші бюджетники. На жаль, бездомній Олені Павловій такі пояснення даху не збудують, а її семирічній Каті вони взагалі не зрозумілі.