«Наша перемога — питання часу»

Постійним читачам, партнерам та експертам нашої газети цього року ми запропонували відповісти на три запитання:

1. 2014-й рік на тлі історії (думка, деталь, штрих, фото).

2. «День» на тлі року.

3. Ваш світ цього року — з чого він складався (основні події, люди, враження).

Валентин БАДРАК, військовий експерт, директор Центру досліджень армії, конверсії і роззброєння:

1. Як на мене, головна подія — коли 11 грудня Конгрес США прийняв закон на підтримку України. Це — глибинна трансформація бачення військової епопеї «Путін проти України». В цей день мені стало зрозуміло: наша перемога — питання часу.

Цей рік став одкровенням — Україна навчилася воювати, а чимало людей себе народилося на світ як Великі Українські Особистості. Про політиків немає чого сказати — я їм ніколи не довіряв і не довірятиму. Допоки посади перестануть бути цілями. Але у 2014-му «проявилося» чимало героїв. Окрім Небесної Сотні та декількох тисяч наших захисників у погонах, для мене справжніми героями стали Святослав Вакарчук та Руслана Лижичко, Сергій Жадан та Андрій Макаревич.

Дякую цьому року за те, що з’явилися ознаки «закінчення ери» абсурдного ректора Поплавського, що в Ірпені немає ректора-спокусника Мельника, і що в парламент не пройшли вдалий комсомолець Тігіпко та юний генерал армії Хорошковський. Це ознаки, що справді суспільство дорослішає.

2. Моє улюблене видання стало більш активним. Чітка позиція та жорсткі відповіді — необхідність часу, і мені приємно, що «День» став більш мужнім і войовничим. Настав час відкидання ілюзій, відходу від реверансів. Тому підтримую жорсткість щодо оцінки діяльності колишнього президента Л.Кучми та щодо багатьох чиновників, які свідомо знищували український оборонний потенціал. Дякую за надзвичайну професійність команди «Дня», особливо, за спроможність робити дуже важливі коментарі західних фахівців, політиків, дипломатів. Це виокремлює «День», робить видання особливим та неперевершеним в цій категорії.

3. Безумовно, моя особиста мозаїка року складалася із різних «шматочків» війни. Я не був якимось особливим волонтером, але як один із багатьох, робив і далі роблю свій власний внесок. Дієвим вважаю і інформаційний фронт — я позначив Путіна як міжнародного злочинця, який має бути засуджений за злочини проти Українського народу.

Як письменник я нарешті побачив свій роман виданим. Написана наприкінці 2013-го, дилогія «Чистилище» виявилася актуальною для військового часу, бо людські проблеми схожі, а війни — і афганська, і російсько-українська, — мають однакову психоемоційну основу для учасників.