Національні традиції: сто років по тому
«Вам, верно, случалось слышать где- то валящийся отдаленный водопад… Не правда ли, не те же самые чувства мгновенно охватят вас в вихре сельской ярмарки… Шум, брань, блеяние, рев — все сливается в один нестройный говор. Волы, мешки, сено, цыгане, горшки, бабы, пряники, шапки — все ярко, пестро, нестройно; мечется кучами и снуется перед глазами...» Відвідай Микола Васильович Гоголь зараз Полтавську область, а не губернію свого часу — ми навряд би дізналися про «полную гула и хаоса чудных неясных звуков» «встревоженную окрестность» села Великі Сорочинці. А ярмарок, що проходить там цими днями, як колись Іллінський, Роменський, Голотівський, ризикну припустити, безслідно канув би у Лету. Тобто — з високою часткою імовірності — не отримав би достатньо підстав претендувати на національний статус через сотню років.
З кожним роком приємно- несподіваних, захоплюючих, по-справжньому «гоголівських» вражень, здатних захлеснути уяву не те що великого майстра слова, а й просто рядового відвідувача, у Сорочинцях — все менше. На зміну їм прийшли нові — сучасні. І хоч купити на ярмарку, як і раніше, можна абсолютно все: від мінеральної води і дитячого харчування до автомобілів і сільськогосподарської техніки. Признатися, тільки продаж останніх відрізняв Сорочинці цього року від будь-якого іншого базару. Практично не спостерігалося там зовні простих, національних ярмаркових традицій, що філігранно відлунюють у душі.
Скептики і жителі навколишніх сіл звинувачували у цьому організаторів Сорочинського ярмарку: мовляв, часто вони, організатори, міняються і дуже дорого для селянського ремісника чи торговця коштує одиниця торгівельної площі. Рядові відвідувачі, що не встигли на офіціозне відкриття ярмарку, але яке максимально зберегло національний колорит, відчувши розчарування від безрезультатних пошуків «відомих тамтешніх гарбузів», дивувалися з приводу безлічі «куп сміття» і відсутності істинних народних умільців. А прем’єр-міністр Анатолій Кінах, який скуштував сорочинських вареників, на прес-конференції з нагоди відкриття Національного говорив про ярмарок, як про «яскравий приклад» того, що «Україна поступово піднімається з колін», «зміцнює економічний потенціал» і висловлював упевненість у значній наявності такого на просторах Вітчизни.
З кожним роком Сорочинці виходять на все більші масштаби (якщо минулого року в ярмарку взяли участь близько 450 промислових і підприємницьких структур, то цього — близько 700). Те, що цього року представників Росії, країн Балтії, Білорусі, Центральної і Східної Європи, Франції, Німеччини було на ярмарку набагато більше, ніж минулого, дозволяє сподіватися, що, за умілої організації, в увічненої Гоголем сорочинської глибинки є майбутнє. І не тільки тому, що, за словами віце-прем’єра Леоніда Козаченка, минулого року на ярмарку було продано продукції на загальну суму понад 12 млн. грн. А нині кількість учасників збільшилася на третину, й організатори чекають реалізації на 16-18 мільйонів.
При бажанні можна навести масу прикладів (від бразильських карнавалів до російських Масляних), коли на відомих усьому світові (або, нехай навіть, локально) заходах окремі регіони і цілі країни роблять непоганий бізнес. Невід’ємною складовою якого є саме національні традиції. І саме у цьому плані розмах Сорочинців, признатися, вражав не дуже.
Різного роду спектаклі, виставки виробів народних умільців, національні розваги тощо, вносячи частку національного колориту в торгівлю, просто губилися у потрійних порівняно з минулим роком рядах... Ні, не «наметових представництв» вітчизняного виробника (це ще можна було б зрозуміти), а «розкладкової товкучки», яку без великих зусиль можна відвідати у будь-якому місті. Гнітюче враження, коли нечисленні національні мелодії у виконанні ряджених козаків стихають у ритмах нехитрої сучасної попси, що лине зусібіч. Джинси, кросівки, шкіряні куртки, дешеві парфумерні вироби... Китай, Польща, Туреччина... Що це? Натяк на світове визнання Сорочинського ярмарку? Очевидно, що ні. Хотілося б, щоб радість очікування Леонідом Козаченком цього року двох мільйонів відвідувачів співпала б з їхніми приємними враженнями від ярмарку.
