«Наука — це бізнес, який треба навчитися продавати»

У Донецькій ОДА з ініціативи Всеукраїнської спілки вчених-економістів пройшов круглий стіл «Стратегічні пріоритети інтеграції науки і бізнесу», участь в якому взяли три сторони, що від їхньої взаємодії прямо залежить впровадження інноваційних технологій в економіку області: провідні вчені-економісти Донеччини, зокрема керівники навчальних закладів і наукових установ, представники бізнесових структур та місцевої влади. Центральним питанням, від якого відправилися — й до якого раз у раз поверталися учасники обговорення, стала характерна для цілого пострадянського простору проблема катастрофічного розриву між науковими дослідженнями та виробництвом, що виникла внаслідок політичних, економічних та інституційних перетворень останніх двадцяти років.

Упродовж цього часу комплексна інфраструктура підтримки інноваційного розвитку промисловості регіону була вщент зруйнована: лише за період 1995 — 2010 років кількість організацій, які провадять наукові дослідження, скоротилася вдвічі, а чисельність науковців і поготів — утричі, тож від колишньої цілісної системи, що складалася з трьох ланок (фундаментальні дослідження — прикладні дослідження — проектування нових виробництв), залишилися самі, ніяк не пов’язані між собою фрагменти. У підсумку питома вага інноваційно активних підприємств регіону й надалі невпинно знижується: торік вона склала лише 10,6% від усіх підприємств області. Вкрай обмеженою залишається й їхня галузева належність, що представлена здебільшого підприємствами металургії та машинобудування.

СТАВКА НА МАЛИЙ ТА СЕРЕДНІЙ БІЗНЕС

Виходячи з цього, одним з ключових завдань, що постало перед місцевою владою, виявилося створення інфраструктури підтримки інноваційної діяльності та спрощення доступу бізнесових структур до сучасних виробничих, інформаційних, біологічних і нанотехнологій.

Як зазначив заступник голови Донецької ОДА, кандидат економічних наук О. Кравцов, у питанні впровадження інновацій було вирішено спертися на малий та середній бізнес, котрий, на його переконання, може і має стати рушієм модернізації. Річ у тім, що великий бізнес, який є основним споживачем інноваційних розробок, неохоче йде на пряме співробітництво з державними установами, воліючи мати справу з невеликими інноваційними підприємствами, що працюють у сфері його інтересів. А проте така інвестиційна схема реалізується лише в тому разі, якщо в регіоні існує науково-технічна інфраструктура (технопарки чи наукові парки), що не лише надають малому та середньому бізнесові послуги щодо проведення на замовлення фундаментальних і прикладних наукових досліджень, проектно-конструкторських розробок тощо, а й передбачають за ним усі права інтелектуальної власності на створювану інновацію.

Як відзначив О. Кравцов, два таких наукових парки уже невдовзі з’являться на базі Донецького національного технічного університету і Донбаської національної академії будівництва й архітектури.

РОЛЬ ДЕРЖАВИ

«На жаль, я маю з цього приводу набагато скептичнішу думку», — розпочав виступ проректор ДонНТУ, доктор економічних наук В. Дементьєв, на чиє переконання названі ініціативи заледве здатні принести серйозні плоди, якщо ситуація не змінюватиметься в масштабах усієї держави. «Треба дивитися на це питання в контексті економічного розвитку країни взагалі, її пріоритетів. У Китаї, Сінгапурі, інших країнах, що модернізували свої економіки, все починалося з державної політики, яка спонукала бізнес. А про що в нас може йтися, якщо ми витрачаємо на науку 23 млн., тоді як, приміром, Швеція — 3,5 млрд.?»

Спричинила дискусію й теза О. Кравцова про рушійну роль малого й середнього бізнесу в процесі впровадження інновацій. Учасники наголосили на вкрай несприятливих технічних умовах для цього. Справді, в розвинутих та інноваційно передових країнах на цей сектор економіки припадає до двох третин ВВП, але в Україні він забезпечує лише п’ять відсотків валового внутрішнього продукту — насамперед через обтяжливу податкову систему й інші бюрократичні моменти. «Основою економіки є управління чотирма ресурсами: землею, працею, капіталом та підприємницьким хистом, — зазначив голова Всеукраїнської спілки вчених-економістів О. Кендюхов, — тому найперше значення в цьому плані набирає проблема часу: як швидко здійснюється регулювання». Аби надати українській економіці стрімкості, на думку науковця, необхідно суттєво спростити всю систему, і передусім податкову.

Назагал учасники кругового столу зійшлися на тому, що в Донецькій області — як і деінде в Україні — є чимало сучасних наукових розробок, але вони залишатимуться приреченими, доки в країні не відбудуться системні зміни. «Наука — це і є бізнес, — підбив підсумки розмови Ю. Щедрин, — але треба навчитися її продавати».