Найцінніша обнова

Із цих же майже півсотні дітей, які у Різдвяні дні отримали вишиті сорочки від фонду Ігоря Палиці «Новий Луцьк», лише одиниці, як виявилося, мали їх раніше. Причому це діти із Донеччини, з родин вимушених переселенців: і в тому краю, куди прийшла неоголошена війна, були школи, в які на свято вже можна було одягнути традиційну українську сорочку. А ось із двох десятків учнів другої школи міста Кремінна, що за 117 кілометрів від обласного центру, Луганська, жоден такої сорочки і в руках не тримав.

І це навіть не Донбас, а Слобожанщина: саме до неї відноситься містечко Кремінна, у якому не мешкає і тридцяти тисяч населення, містечко, яке носило історичну назву Новоглухів (тут квартирував Глухівський полк), а останні дослідження істориків переконують нас у тому, що битва київського князя Ігоря з половцями 1185 року відбулася саме у цих краях... Вчитель права та історії другої кремінної школи Галина Іванівна Білоус возить групи дітей з Луганщини на Західну Україну вже понад двадцять років. Цього року в Луцьку їх прийняли на прохання голови Луганської облдержадміністрації Геннадія Москаля, як приймали у ці дні дітей із краю, куди прийшла неоголошена війна, і в інших куточках України. На Волині діти з Кремінної вперше.

Вишиті сорочки фонд презентував не тільки двадцяти школярам із Кремінної, а й 26 дітям із родин вимушених переселенців з Донецької та Луганської областей, які знайшли прихисток у Луцьку. Тож обновам у залі Палацу учнівської молоді, де відбувалося вручення вишиванок, раділи всі. Акцію «Подаруй дитині вишиванку!» фонд проводить ще з 2011 року.

У більшості очей тих, кому дарувала волинську вишиванку, заступник голови правління фонду Ірина Констанкевич бачила таки непідробну радість. Отримавши подарунок, діти з Кремінної одразу писали есемески додому і телефонували, ледь закінчився захід...