Не напружуючи звивин
Таке враження, що посередині літа розслабляються усі: не тільки, наприклад, потенційні кіноглядачі, а й кіновиробники та прокатники, котрі начебто для тих-таки глядачів і працюють. Скидають у прокат такий непотріб, що, мабуть, і самим прикро бачити: «на тобі, Боже, що нам негоже». А публіка, бідолашна, все одно це дивиться. Ось і «Будь кмітливим» («Get smart», в російському варіанті — «Напряги извилины», режисер — Пітер Сігал) — в американському прокаті стійко тримається в першій десятці, зібрав уже не один мільйон доларів, та й на наших широтах увагою залу не обійдений. Таки зовсім кепсько у липні з розвагами, якщо дивляться навіть таке...
Скільки вже було фільмів- наслідувань «бондіани» — не порахувати; пародій, мабуть, ще більше. І якщо серед перших ще були бодай умовні удачі, то другі вдалими не можуть за визначенням: адже сам Бонд з його фантасмагоричними пригодами був і залишається проектом цілковито пародійним, а пародія на пародію — то повна нісенітниця.
Однак, схоже, автори фільму про це забули. Паралелі з циклом про бравого «007» помітні з перших же кадрів: усі агенти тут теж пронумеровані, на світовій арені поборюють одна одну злочинна організація «Хаос» і спецслужба «Контроль», героям доводиться постійно переміщатися з одного кінця світу в інший, діяти серед розкішних інтер’єрів, протистояти або цілковитим зарізякам, або артистократичним лиходіям, і все це під пафосну оркестрову музику, в елегантних сукнях та костюмах, з пістолетами, схованими у потаємних місцях і т. п. Проблема тільки в тому, що як вже було зазначено вище, це — пародія. Бо новоспечений агент Максвелл Смарт (Стів Карелл) — повний придурок. Бо в самому «Контролі» теж, здається, працюють самі кретини. Бо по всьому фільму розсипано неміряно жартів, переважно, нижче поясу. Але якщо в одноіменному серіалі 1965 року, за мотивами якого знято фільм, все те якось спрацьовувало, то у творі Сігала нема нічого смішного. Анічогісінько. Ті ж характери, котрі ще 43 роки тому придумав такий майстер гумору, як Мел Брукс, всю свою кумедність якось утратили. Єдиний дотепний момент — це пристрасне танго героя з надзвичайно гладкою дамою — завдяки дійсно смішній акторці (Ліндсі Холлістер), що грала ту товстунку.
В «бондіані», принаймні в кращих епізодах, все ж є хоч якесь відчуття смаку, певна іронія і самоіронія. Про «Будь кмітливим» годі й казати. Однак і це ще не все. Бо десь усередині фільму режисер згадує, що то все ж таки пригодницьке кіно, і починає влаштовувати героям відповідні пригоди — причому серйозні, з пожежами, вибухами, вбивствами і пафосом. І ось тоді від фільму вже нічого не лишається. Жодної звивини.
