Недаремна жертва

5 листопада 1968 року Василь Макух вчинив протестний акт самоспалювання в Києві на Хрещатику біля будинку №27. Від отриманих опіків помер 6 листопада. Похований в день свого народження в місті проживання Дніпропетровську на Клочковському цвинтарі 14 листопада. Перед жертовним актом написав листа в Центральний комітет Комуністичної партії України, в якому засвідчив свою свідому жертовність як акт протесту проти колоніального становища України в Радянському Союзі і на знак солідарності боротьби народу Чехословаччини за свободу та проти агресивного введення військ Варшавського договору в Прагу.

Згодом подвиг Василя Макуха повторили 58 патріотів різних країн Європи. Всі вони увіковічені вдячними потомками і урядами їхніх країн. Всі, окрім першого, — Василя Макуха.

У Донецьку створено музей «Смолоскип», експозиції якого присвячені українським народним Героям Василю Макуху і Олексі Гірнику. Музей належить до всеукраїнської громадської організації інвалідів «Чорнобиль-допомога», фундатором якої є Віктор Тупілко. Це єдина організація, що самостійно, в тому числі й замість влади, яка самоусунулася від виконання свого головного обов’язку — організації патріотичної роботи, відновлює маловідомі сторінки історії нашого народу і вшановує видатних синів України. До ювілею підготовлено до друку книжку про Василя Макуха, кіностудією музею знято фільм «Василь Макух. Вільний син невільного народу», автор якого — Юрій Бурих. Фільм став переможцем на IV Міжнародному фестивалі екранного та сценічного мистецтв «КІНОЛОГОС-2012» в Одесі та лауреатом премії благодійного фонду «Тарасова Земля» 2012 року. Кінорежисер Леонід Мужук сказав про цю роботу: «Цей фільм повинен подивитися кожен громадянин нашої країни. Щоб зрозуміти, хто ми такі — українці».