Недієздатність

У Києві відбувся IV (він же Х) з’їзд Національної спілки кінематографістів України. Відбувся, як заведено, в Будинку кіно на Саксаганського.

Написавши ці дві фрази, час задуматися: а в чому ж новина? Що ще до них можна додати? Ну відбувся. На долю національного кінематографа це ні найменшого впливу не справило — як лежав він у комі та руїнах, так і лежить. Зібралися, поговорили, покричали, повикривали, повітря пострясали. Ах, справді, кадрову революцію зробили: визнали роботу старого правління незадовільною, обрали нове правління і нового ж голову Спілки. Замість Михайла Бєлікова (який цього разу відмовився висуватися, на щастя для себе насамперед) — Бориса Савченка. Борис Іванович — і кінематографіст, і людина цілком достойна. Виграв у боротьбі в інших, не менш гідних кандидатів, — Сергія Тримбача, Михайла Іллєнка. Ось і славно. Але Спілка тут до чого? І з кіно що?

А нічого!

Як уже й було сказано.

У холі Будинку кінематографістів — ця будівля, до речі, є нині головною і гаряче улюбленою спілчанською власністю — було вивішено плакати, таблиці, графіки — звіт правління щодо проробленої роботи. Стільки-то грошей пішло на ремонт різних споруд, стільки-то — на зйомки, стільки-то фільмів вийшло у світ, стільки-то премій вони отримали. Всю цю агітацію було розкреслено і написано від руки, каліграфічними шрифтами. Але, незважаючи на охайність, виглядало все одно якось безнадійно — ні, не плакатики, а всі ці звитяжні цифри, особливо у дряхлих інтер’єрах спілчанської «власності». У залі голосно й красномовно викривали старе правління. Закликали в черговий раз змінити керівництво студії імені Довженка. Робили заяви від імені регіональних організацій. Сивоволосі мужі перетворювалися то на прокурорів, то на адвокатів, то на поетів. І все так гучно, з таким чудовим театральним інтонуванням. Галасували, галасували.

Серед усього цього потоку свідомості запам’яталися чомусь лише два моменти. Один — фраза Віктора Жилка: «Спілка в її нинішньому вигляді недієздатна». Другий — коли Бєліков, голова, який пішов, зачитав статистику — хто із членів попереднього правління скільки разів бував на засіданнях. Їх усіх відбулося 13. Отже:
Кіра Муратова — 2.
Сергій Буковський — 3.
Роман Балаян — 7.
Олександр Роднянський — 0.
Лесь Санін — 3.
Давид Черкаський — 4.

Тобто всі, хто хоч трохи працездатний, такий, що знімає і талановитий, вважають усю цю бюрократію незадовільною вже дуже давно. Найточніша статистика краще за будь- які оглушливі декларації.

Так що новин на сьогодні немає.