«Нерибні» інтереси
Але стригти всіх рибалок під одну гребінку було б зовсім неправильно. Самі вони говорять, що серед них існує дуже чітка градація — турист, «просунений» турист і професіонал. Навіть не розбираючись у науковій частині даного виду діяльності, розрізнити їх можна без великих зусиль. Категорія №1 йде «спілкуватися з рибою» у середньому три рази на сезон. Вони запасаються нехитрим оснащенням — вудочкою за 30— 40 гривень і коробочкою наживки, й емпіричним шляхом доводять припущення психологів про благотворний вплив води на психіку людини. Це, звичайно, посилює вплив і почуття власного задоволення від спійманих пари-трійки рибин.
На порядок професіональніше поводяться «просунені» туристи. Вони зрідка почитують спеціальну літературу й діляться досвідом iз «колегами», але загалом також досить-таки далекі від вершини айсберга — професійних рибалок. Їх діяльність можна сміливо назвати способом життя, який приносить чималий прибуток, але у той же час немало вимагає взамін. Екіпіровка з усіма приладами і пристроями може дотягати і до 5 тисяч доларів. Але саме від наявності, скажімо, ехолота (пристрій для «промацування» дна) і від прогресивності засобів пересування на воді залежить успіх. Правда, професіоналам доводиться стикатися з чималою психологічною проблемою — як при включеному «лічильнику» риби ще й отримувати задоволення від самого процесу рибної ловлі.
Особливо актуально це для «рибних» змагань, які, як розказує рибалка-спортсмен Євген Безсмертний, — явище в Україні досить специфічне. Тут, прямо наслідуючи «Особливості національної рибалки», для стимулу спортсменам наливають міцні напої, а чемпіонами стають за допомогою браконьєрів. На змаганнях суддів приблизно у п’ять разів менше, ніж претендентів на нагороду, і тому, щоб вслідкувати за діями кожного, треба мати справді соколине око. Цим тут і користуються, і клювання за додаткову плату забезпечується. Професіоналізму ж суддівській бригаді далеко не завжди вистачає, щоб відрізнити справжнього переможця від «липового», а тим більше ще й ідентифікувати помічника.
До речі, українські браконьєри — найсправжнісінький головний біль рибінспекції й водної міліції, що прийшла їй на підмогу. В минулому році в країні вилучено 416,11 тисячi тонн незаконно виловленої риби, і тільки у Київській області затримано 3043 браконьєра. Але якщо об’єктивно, то, незважаючи на всі свої зусилля, контролюючим органам не вдається залякати шкідників екології. Штраф за незаконний вилов риби — до 85 гривень, що у порівнянні з їх тижневим заробітком — мізерна сума. Правда, у Кримінальному кодексі передбачено більш істотні заходи — позбавлення волі до 3 років, але це лише у тому випадку, якщо доведена провина за статтею «Нанесення збитків рибному господарству». А це трапляється у дуже поодиноких випадках, оскільки державній службі зі своєю екіпіровкою годі змагатися з рибними бізнесменами. До того ж, як розповідають люди, які брали участь у рейдах iз відлову браконьєрів, останні переважно намагаються відкупитися, спекулюючи на тому, що зарплата у представників рибінспекції 145—200 гривень. Частково, можливо, цим і пояснюється те, що на всім відомому київському ринку біля станції метро «Дніпро» можна побачити на прилавках риболовні сіті, а якщо попросити, то із засіків витягнуть й електровудки.
Євген Безсмертний говорить, що з цим цілком реально боротися — було б бажання і спонсори. Наприклад, виділити водній міліції і рибінспекції потужні катери і одягти співробітників у маски, щоб після викриття професійних браконьєрів їм не було страшно виходити на вулицю.
