Невидима сторона світу

Відокремлення світла й пітьми відбулося на самому початку світотворення, але Евгенові Бавчару, сліпому фотографові, доводиться повторювати цей надлюдський акт щоразу, натискаючи на спуск фотоапарата: у той момент із суцільної пітьми, в якій він існує, народжується образ, зітканий зі світла й тіні. Експозиція Евгена Бавчара, словена, який живе у Франції, називається «Шляхами Бальзака і присвячується 200-річчю з дня народження письменника. На ній демонструється серія фотографій Музею Бальзака в Парижі та замка Саше (поблизу Тура). До речі, це передпрем'єрний показ, оскільки власне прем'єра виставки, доповненої фотографіями, зробленими в маєтку Евеліни Ганської (зйомки у Верхівні є метою приїзду Бавчара в Україну), відбудеться у листопаді у замку Саше. Незважаючи на те, що з 1987 року, коли його перша фотовиставка мала значний успіх, і подальші експозиції по всьому світу, називати Евгена Бавчара фотографом замало: він ще й філософ (закінчив Сорбонну 1976 року), і історик, і письменник. Він втратив зір у 11 років, коли розбирав детонатор міни. Відтоді світло й кольори у нього назавжди залишилися в дитинстві, а ще — в снах. Говорячи про свої фотографії, Евген Бавчар філософськи зауважує, що «сліпий фотограф» — парадокс лише на перший погляд: «Ніхто не знає, якими насправді є речі, бо ми всі до певної міри сліпі».