«Нурт українського сумління»

Протягом місяця на виставці експонуватимуть матеріали з колекцій Музею книги і друкарства України, відділу рукописних фондів та текстології, бібліотеки Інституту літератури ім. Т. Шевченка НАН України, Національного музею українського народно-декоративного мистецтва, а також архівів сина поета — Дмитра Стуса — та архівів Василя Овсієнка. Це рукописи Василя Стуса, зокрема і з таборів, рукописи з віршами, матеріали з сімейного архіву, надані сином поета.

Ті, хто сьогодні завітає на відкриття виставки, матимуть змогу прослухати фонозапис із голосом Василя Стуса, виступ хору «Гомін» під керівництвом лауреата Шевченківської премії Леопольда Ященка, виконання пісень на його слова заслуженим артистом України Тарасом Компаніченком, який поклав вірші поета на музику. «Тарас Компаніченко, крім того, що співатиме поезії Стуса, які він поклав на музику, також дав для виставки деякі речі, зокрема кілька робіт Опанаса Заливахи — єдиного художника, який не боявся ілюструвати Василя Стуса. Він проілюстрував поетичну збірку Стуса «Палімпсести», — розповіла «Дню» директор Музею книги і друкарства Валентина БОЧКОВСЬКА.

КОМЕНТАР

Дмитро ПАЛІЙ, куратор виставки, заступник директора з наукової роботи Музею книги та друкарства:

— Відвідувачі виставки побачать рукописи Василя Стуса. Деякі з них написано на волі. Це саморобні зошити, блокноти. А також рукописи, написані під час ув’язнення в таборі. Серед них є й рукопис, написаний спільно з В’ячеславом Чорноволом. Під час першого ув’язнення Василя Стуса вони разом перебували в одному таборі. Це судові вироки Стусові й Чорноволу, написані дуже дрібним почерком на тонесенькому папері, очевидно, для того, щоб таємно передати їх на волю. Суди були закриті, і важливо було десь тоді опублікувати ці вироки. Їх опублікували за кордоном.

Є на виставці й ранні газетні публікації віршів Василя Стуса в донецьких заводських виданнях. А також добірка віршів, опублікованих у київській «Літературній газеті». Передмову до цієї добірки, своєрідне напутнє слово підготував Андрій Малишко. Він писав про Стуса як про «велику надію».

Побачать відвідувачі також історію книжкових видань Василя Стуса. А це особлива історія, бо за життя поета в Україні не було надруковано жодної з його книжок — він був заборонений. Його вірші друкували за кордоном. Перша збірка побачила світ 1970 року у Брюсселі, потім книжки видавали у Мюнхені, у США...

Василь Овсієнко, який разом зі Стусом перебував у таборі в селі Кучино, на Уралі, де поет і загинув, надав костюм в’язня і ключі від камер у тому таборі, де перебували українські політичні в’язні. Це цікаві експонати.

Будуть також роботи Опанаса Заливахи — видатного художника-шістдесятника, який першим наважився проілюструвати твори Стуса. За це він також зазнав переслідувань. Така книжечка — раритет віршів Стуса з ілюстраціями Заливахи, що вийшла в Івано-Франківську 1990 року, — є в нас на виставці. Книжку передав нам Тарас Компаніченко.