Обережно, двері зачиняються

Ніщо нізвідки не береться й нікуди не зникає. Особливо цікаво спостерігати за дією цього закону в політиці. Виступав, скажімо, в нашому парламенті глава сенату Франції й необережно сказав про те, що Україна — незалежна держава. Комуністам у відповідь треба було крикнути: «Від незалежних і чуємо!», й конфлікт вирішився б мирно в кращому стилі дворових розбірок. Але комуністи образилися настільки, що залишили зал засідань. (Між нами кажучи, багато хто сподівався, що вони на знак протесту залишать країну, але поки не склалося). Цей же прийом вони використали в суботу, через що парламент не зміг подолати вето Президента на закон про соціальний захист ветеранів. А Президент наклав вето, через те що в бюджеті немає грошей. Тому довелося терміново вирішувати, куди витратити зекономлені таким чином гроші платників податків. У принципі, було два гідних заходи: 50-річний ювілей — Алли Пугачової та НАТО. Президент вибрав останній і вирушив до столиці США на святковий самміт. І там за зачиненими дверима узбецького посольства в славному місті Вашингтоні відбулася зустріч лідерів ГУАМ, на якій Узбекистан прийняли до неформальної групи незалежних держав Україна–Молдова–Грузія–Азербайджан. Нова абревіатура формування — ГУУАМ. Очевидно, побачивши на дверях узбецького посольства табличку «Зачинено», президент США Білл Клінтон здивувався до такої міри, що заявив: НАТО «тримає свої двері відкритими для нових членів, незалежно від того, де вони розташовані». Але не це було головним. Головне ж полягало в тому, що, за словами секретаря Ради безпеки Володимира Горбуліна, Президент на самміті поставив декілька питань (увага!) «не лише перед керівництвом НАТО, але й перед людством взагалі». Й правильно! Чому нам одним у ГУУАМі мучитися вічними проблемами буття?! Нехай тепер усе спантеличене людство відгадує наші загадки. А ми за кожну неправильну відповідь будемо брати з них кредити. Оскільки наші загадки ніхто в усьому світі не може розгадати аж із 1917 року, гра ця безпрограшна. В той же час наше населення настільки набило руку за ці роки, що всі загадки уряду клацає, як насіння. Ось, наприклад, прем'єр сказав: «Ми повинні закінчити весняно-польові роботи», тому 3-го й 4-го травня він примусить усі обласні держадміністрації працювати. А населення, яке запланувало на вихідні посадку картоплі, відразу здогадалося: знову засідатимуть. Але й прем'єр не ликом шитий, і відразу перевів стрілки на парламент, оголосивши, що закон про перенесення вихідного дня було прийнято «спеціально, щоб погіршити ситуацію, а потім на виборах розповідати, що ми (виконавча влада. — Інтерфакс-Україна) не здатні вирішувати питання». Але ж і в парламенті сидять також наші люди. Олександр Ткаченко сказав, що 5 травня засідання парламенту, на якому буде проаналізовано роботу «кожної фракції й кожного депутата та буде прийнято зважене рішення», пройде, природно, за зачиненими дверима. Загалом нам усім є про що подумати за зачиненою занавісочкою кабіни для голосування.