Обличчя пацифізму
В Україні здійснено безпрецедентну акцію: вперше вітчизняні митці відкрито виступили проти війни в Чечні (саме тоді, щоправда, коли в Чечні відбувся референдум, в якому взяла участь рекордна кількість громадян). Кухонні та тусовочні бесіди нарешті вийшли на публічний рівень. Звичайно, можна поставити логічне запитання: наскільки вчасним є такий пацифізм на фоні інших конфліктів, що системно висвітлюється в усіх ЗМІ? Однак очевидним є й той факт, що виступати проти насилля завжди актуально, незалежно від того, чи воно грамотно виправдовується глобальною пропагандою, чи навпаки, — ретельно замовчується для прикриття злочину.
Йдеться про виставку «Інвазія», що днями відкрилася у столичному Будинку художника. Явно спізнілу тематику експозиції може виправдати лише те, що репрезентовані роботи дійсно талановиті і тому — ширші за суто чеченський контекст. В рамках проекту об’єдналися живопис, фотографія та скульптура. Презентувавши свої роботи під концептуальним дахом протесту, кілька десятків художників звільнилися від наболілого — мовчання у час, коли треба говорити.
На відкритті виставки говорили самі художники та активні громадські діячі. Так, професор Лариса Скорик дякувала митцям, що вони «намагаються реанімувати українську інтелігенцію». Пані Лариса зауважила, що українці, котрі мають таку трагічну історію, повинні б добре відчувати, що таке «зачистки». Свого часу — у 1996 році — Л. Скорик була в Чечні. Побачене на власні очі, характеризує так: «Це навіть не війна — це тотальне знищення окремого народу. Геноцид!»
На виставці також експоновано: яскраву серію робіт відомого фотографа Олександра Глядєлова «Без Батьківщини» (табори в Інгушетії — за даними Датської Ради на 12.02.2003 у них перебувають 93383 біженців iз Чечні); величезний диптих Бадрі Губіанурі «Моя сім’я» — перше фото датується 1913 роком, друге — початком ХХI століття, коли цю саму сім’ю було повністю знищено; вісім дощок «Іудейської пустелі» Матвія Вайсберга; вражаючий триптих Темо Свірелі «Адаміані»; «Присвяту Чечні» Петра Бевзи (1998 р.); «Варіанти із чорним» Олександра Животкова...
