Одна смерть на годину

Сьогодні на розгляді у Верховній Раді України перебуває документ, який у разі прийняття стане одним із головних у стратегії охорони здоров’я українців. Це Загальнодержавна програма боротьби із туберкульозом на 2007—2011 роки. Прийняття програми дій щодо профілактики й лікування туберкульозу більш ніж необхідне: адже попередня програма такого масштабу закінчилася ще минулого року, і 2006 проходить без чіткого плану протитуберкульозної боротьби. Про переваги і перспективи нового документа розповіли вчора представники громадських організацій «Українці проти туберкульозу» та «Здоров’я без кордонів».

Епідемія в Україні, за стандартами Всесвітньої організації охорони здоров’я, почалася у 1995 році. Тоді кількість хворих перевищила 1% від усього населення держави. З того часу позитивних змін майже не відбулося: захворюваність збільшилася більш як у два рази, і сьогодні в диспансерах і лікарнях на обліку із різними формами туберкульозу стоять понад 550 тисяч осіб, тоді як поза лікарнями, на думку експертів, може перебувати іще близько мільйона хворих українців. Поки що статистика невтішна: щороку жертвами палички Коха стають ще близько 40 тисяч наших співгромадян.

Нова програма протидії захворюванню на туберкульоз більш ретельно ставиться до найважливіших проблем боротьби із хворобою в Україні: правильної діагностики й ефективного лікування. Основною перевагою нового проекту перед попередніми фахівці називають її орієнтованість виключно на одне захворювання: попередні проекти, де фігурував туберкульоз, включали ще й боротьбу з ВІЛ/СНІДом, онкологічними та іншими тяжкими хворобами. «Ця програма структурована виключно на туберкульоз, і тому є підстави вважати, що її ефективність буде вищою, ніж у попередньої, — говорить голова правління фундації «Українці проти туберкульозу» Віталій Руденко. — Буде створено єдиний Всеукраїнський центр контролю над туберкульозом, з’явиться також реєстр хворих, зміняться заходи діагностування і лікування».

Серйозні зміни чекають, насамперед, систему діагностування і виявлення хворих. У 2011 році, за прогнозами експертів, відсоток уперше виявлених хворих на туберкульоз на амбулаторному етапі зросте до 60 проти 20 у 2007 році, а після амбулаторного лікування прогнозується припинення виділення бактерій в усіх, без винятку, пацієнтів. Окрім флюорографії, яка зараз є основним методом діагностування, більшого поширення набуде мікроскопія мазка мокротиння — за світовими стандартами, цей метод є значно ефективнішим і дозволяє виявити туберкульоз на більш ранніх етапах. До невідкладних заходів боротьби віднесено також розробку національних стандартів з лабораторної діагностики туберкульозу. У лікуванні основними напрямами роботи визнано збільшення кількості хворих, які пройшли лікування із позитивними результатами, до 85% (зараз в Україні досягають таких результатів близько 70% пацієнтів), а кількість людей, що перервали лікування, має скоротитися до 5%. Сьогодні в Україні туберкульоз у тяжкій формі мають понад 20 тисяч хворих, на стійкий до ліків туберкульоз страждають близько шести тисяч людей — за п’ять років кількість нових хворих має різко зменшитися.

«Переваги програми не тільки в тому, що вона спрямована на конкретні результати, — розповідає голова правління Міжнародної журналістської асоціації «Здоров’я без кордонів» Ігор Горбатенко.

— Це вперше у протитуберкульозній політиці чітко розподілено невідкладні, першочергові та бажані заходи. А значить, найнеобхідніші частини програми — виявлення і лікування хворих — буде профінансовано повністю». У результаті реалізації програми, як сподіваються її автори, рівень захворюваності на туберкульоз щороку знижуватиметься на один відсоток, а також зменшуватиметься кількість людей, які перервали лікування. Як наслідок — меншого поширення мають набути стійкі до ліків форми захворювання. Усього на лікування, діагностику і профілактику хвороби буде виділено 1,2 мільярда гривень із державного бюджету України і з позики Світового банку.

Але програма дій нічого не важитиме, поки громадяни не почнуть самі турбуватися про своє здоров’я. «Туберкульоз — соціальна хвороба, але люди з груп ризику часто не знають, що лікування туберкульозу повністю для них безкоштовне, — наголошує Віталій Руденко. — Мало хто звертається до лікаря, коли починає кашляти, а ті, хто починає лікуватися, не завжди усвідомлюють наслідки переривання медичного курсу». Туберкульоз, однак, не дивиться на майнові статки і гарненькі личка. Більшість хворих у тубдиспансерах — люди працездатного віку, які свого часу знехтували поради лікарів, не пройшли обстеження вчасно.