Оферта із запахом... газу

Будь-яка українська влада, стара чи нова, буде змушена в першу чергу займатися газовим сектором. Видання The Wall Street Journal пише, що сувора економія — єдиний спосіб зберегти інвалютні резерви України й запобігти новому падінню гривні в умовах, коли борг держави та приватних компаній перевищує 100% ВВП. Новому президентові доведеться неабияк урізувати витрати держбюджету й перекласти на внутрішніх споживачів зростання цін на енергоносії, зазначає газета, додаючи, що в будь-якому разі кон’юнктура світових цін на сировину й енергоносії несприятлива для України.

Напевно, така ситуація не є таємницею і для політичних сил, що прагнуть зайняти відповідні крісла. Наприклад, кандидат у президенти України, лідер Партії регіонів Віктор Янукович, очоливши за підсумками першого туру виборів президентські перегони, вже міркує над тим, кому можна довірити посаду міністра палива та енергетики. Він переконаний, що ним може стати «керівник, байдуже, як його прізвище, який вирішить питання зниження ціни на газ хоча б до рівня такої ціни, яку отримує Білорусь, ну може трішки більше, ненабагато». «Той і буде міністром», — говорить Янукович.

Чи реальним є завдання, яке ставлять перед можливим претендентом на міністерську посаду? Принаймні, з погляду національних інтересів України, вирішити його дійсно архіважливо. І Янукович, якого експерт Вашингтонського центру за американський прогрес, фахівець з пострадянського регіону Самуель Чарап називає «економічним націоналістом і прагматиком», його ставить. Більше того, за повідомленнями російських ЗМІ, юридичний департамент «Газпрому» вже приступив до підготовки лінії захисту в судах угод про постачання газу до України, підписаних 19 січня 2009 року».

Адже конкурс на майбутнього міністра, нехай і дещо передчасно, але оголошено. Поставлено і його умови. Зрозуміло, що цим лідер Партії регіонів працює на президентський рейтинг, як, утім, і Юлія Тимошенко, яка нещодавно пообіцяла не піднімати 2010 року ціну газу для населення. Який з цих намірів принесе претендентам на президентську посаду більше голосів, покаже другий тур. Але й сьогодні зрозуміло: економіка країни вже не витримує не підкріплених фінансово обіцянок, і в Україні, як зазначає вищезгадана The Wall Street Journal, мають усвідомити небезпеку дефолту.

Питання лише в тому, хто ж, не будучи міністром і, звісно, не володіючи відповідними повноваженнями, зможе добитися від Москви настільки важливих і дорогих поступок? Виглядає так, що для регіоналів претендентом №1 мав би бути «свій» Юрій Бойко, котрий уже неодноразово входив у «теківську» річку то головою «Нафтогазу», то як міністр. На лавці запасних також «не зовсім чужий» колишній ідеолог і керівник «РосУкрЕнерго» Дмитро Фірташ. Але, гадаю, йому з цієї лави навряд чи вдасться високо піднятися, оскільки стараннями Тимошенко його імідж у країні був серйозно зіпсований, та й стосунки з Кремлем у бізнесмена останнім часом не найкращі.

Виглядає, що міністерський конкурс Регіонів усе ж таки розрахований зовсім на інших людей. Це, схоже, в першу чергу кандидат у президенти №4 — Арсеній Яценюк, який чимало й заслужено критикував газові контракти з Росією. Удачливий молодий політик, який зробив чудову кар’єру й ні в якому разі ще її не завершив, має достатній потенціал для того, щоб вести складні газові переговори в Москві. Для цього в нього напрацьовані відповідні дипломатичні й бізнесові навики, а також певні зв’язки.

Серйозну конкуренцію Яценюку в очах регіоналів становить нинішній призер №3 — Сергій Тігіпко, який неодноразово заявляв про свої, скажімо прямо, неординарні підходи до вирішення газових проблем — про необхідність створення газового консорціуму. Можна не сумніватися, що в Москві на нього чекатиме теплий прийом.

Той, хто без шкоди для національної гідності знизить ціну російського газу для України, стане свого роду національним героєм і отримає чималий бонус на майбутнє. Але інше питання, які повноваження він отримає. Саме від цього багато в чому залежить результат. І, що головне, чи схочуть усе-таки обидва ці кандидати влазити в досить вузьку вже для них газову трубу, залишивши позаду всі віддані за них голоси? Адже можуть по праву претендувати на посаду прем’єр-міністра, причому не лише в Януковича. І тут уже багато залежить від якості оферт, які готують зараз у обох політичних таборах.