«Олег частково досягнув того, чого прагнув»
Які результати має кампанія на підтримку українських політв’язнів у Росії та Криму
21 червня — 39-й день голодування Олега Сенцова. А ще — 95-й день голодування Володимира Балуха, 29-й — Олександра Шумкова, 14-й — Станіслава Клиха. За останній тиждень Уповноваженому Верховної Ради з прав людини Людмилі Денісовій не вдалося відвідати жодного українського політв’язня в Росії — її не пустили до Сенцова, Сущенка, Карпюка.
Тривалий час немає достовірної інформації про стан Олега Сенцова. Людмила Денісова 21 червня написала в «Фейсбуці», що з огляду на заяви російського омбудсмена Тетяни Москалькової, є підстави вважати, що Олега годують примусово. «Приймання їжі проти власної волі є жорстоким, нелюдським і принизливим поводженням і заборонено міжнародним законодавством. Тому я звернулася до заступника міністра юстиції України Івана Ліщини з проханням подати заяву до Європейського суду з прав людини щодо порушення прав громадянина України Олега Сенцова, ув’язненого Російською Федерацією за політичними мотивами», — додала у соцмережі Денісова.
Щодо ЄСПЛ. Днями адвокат міжнародної правозахисної групи «Агора» Наталія Добрева, яка представляє Сенцова в Європейському суді з прав людини, повідомила, що інституція — у відповідь на звернення захисту політв’язня — просить у влади Росії представити детальну інформацію про стан здоров’я політв’язня разом із медичною документацією до 27 червня. Також суд пропонує заявнику, тобто Олегу Сенцову, припинити голодування.
ФОТО АРТЕМА СЛІПАЧУКА / «День»
Водночас 21 червня адвокат Сенцова Дмитро Дінзе зміг відвідати свого підзахисного в колонії «Білий ведмідь» у Лабитнангі. Омбудсмен Людмила Денісова повідомила у «Фейсбуці», що, за словами Дінзе, Олег знаходиться у медичній частині і має проблеми з нирками та серцем. «Олег п’є 3,5 літра води на день, та ще ставлять щоденні крапельниці. Це ще додаткові два літри, — пише Денісова. — На 26-й день голодування в Олега сталася криза і його відвезли до лікарні за межами колонії. Хотіли примусово нагодувати, але Олег відмовився. Лікарі не наполягали через можливий розголос і попросили забрати його назад до колонії разом із апаратом для примусового годування. Зі слів адвоката, у будь-який момент криза може повторитися…»
«ЗАБЕРІТЬ СВОЇХ — ВІДДАЙТЕ НАШИХ»
Кожен шукає свої форми підтримки «бранців Кремля». Люди підписують петиції та надсилають електронні листи до міжнародних організацій, щодня проводять акції солідарності. Так, 21 червня на майдані Незалежності в Києві музикант, режисер і громадський діяч Майк Кауфман-Портніков виконував гімн України в авторських обробках протягом 12 годин без жодної перерви. Як ідеться на сторінці акції «Музика без кайданів» у «Фейсбуці», музикант мав виконати 72 варіації гімну — за кількістю політв’язнів, про яких відомо.
А 22 червня об 11.00 біля консульського відділу Посольства РФ в Україні відбудеться акція «Заберіть своїх — віддайте наших / Заберите своих — отдайте наших». Учасники вимагатимуть у Росії «проявити інтерес» до громадян РФ, затриманих Україною в зв’язку з російською агресією проти України. Організатори повідомляють, що на сьогодні українським правозахисникам відомо про щонайменше 19 громадян РФ, затриманих з цієї причини, таких, що обвинувачуються або вже засуджені за участь у незаконних збройних формуваннях, шпигунство, ведення агресивної війни тощо.
«ПОСИЛЕННЯ ТИСКУ НА КРЕМЛЬ НЕ БЕЗРЕЗУЛЬТАТНЕ»
Про результати кампанії на підтримку українських політв’язнів у Росії та Криму «День» розпитав правозахисника та активіста Комітету солідарності з кримськими заручниками Максима Буткевича. «Передусім, багато що змінилося в інформаційному плані. Півтора місяця тому тема українських політв’язнів у Росії і зокрема Олега Сенцова підтримувалася невеликим колом активістів і активісток, насамперед в Україні. Попри те що Олега підтримувала міжнародна кіноспільнота, було співчуття з боку колег з-за кордону, все одно тема вочевидь відходила на задній план. Зокрема це було видно 10 травня, коли відбулися акції до четвертої річниці затримання Олега. Вони були, але нечисленні. Сьогодні ситуація зовсім інша. Проблему українських політв’язнів у Росії обговорюють на міжнародному рівні: провідні світові видання, члени Європейського парламенту, провідні політики, діячі кіномистецтва з-за кордону, зокрема з Російської Федерації. Тобто Олегу вдалося цим своїм кроком зробити тему політв’язнів дуже гарячою, нагальною», — акцентує Максим.
Також правозахисник відзначає посилення тиску на Кремль. «Ми бачили низку заяв на міжнародному рівні, починаючи від заяви МЗС Великобританії і резолюції Європарламенту з вимогою звільнити українських політв’язнів. Це вже тиск іншого рівня, ніж той, який був півтора-два місяці тому і раніше. Тоді європейські політики висловлювали стурбованість через ситуацію з політв’язнями — це меншість, а більшість просто знала про це дуже-дуже мало, — продовжує Максим Буткевич. — Це посилення тиску на Кремль вочевидь не безрезультатне, судячи з деяких реакцій представників кремлівської адміністрації. Це ще один крок, може, й більше в бік звільнення наших бранців».
Хоча масового бойкоту чемпіонату світу з футболу в РФ не відбулося, голодування Олега Сенцова вдарило по іміджу Росії. «Країни, які влаштовують міжнародні спортивні заходи, не люблять, якщо під час них починають піднімати питання прав людини. Це стосувалося Олімпіади в Пекіні, сочинської Олімпіади та теперішнього чемпіонату світу з футболу. А такі питання постають, — наголошує Буткевич. — Є дипломатичні бойкоти чемпіонату з боку низки країн, є пропозиції чи прохання до інших країн з боку міжнародних політиків так само оголосити дипломатичний бойкот. Імідж чемпіонату трошки попсовано. Так що Олег у цьому плані, здається, бодай почасти досяг того, чого прагнув».
Так чи інакше, поки українські політв’язні залишаються за ґратами, не можна збавляти оберти кампанії на їхню підтримку. «Треба продовжувати акції солідарності, але, звісно, якщо щось і може наблизити звільнення наших в’язнів — то це міжнародний тиск. Тому я б передовсім — маю на увазі активістів і зацікавлених людей — розглядав як адресатів політиків, насамперед західних, які могли б посилити тиск на Кремль, — каже Максим Буткевич. — Без міжнародного тиску навряд чи вдасться досягти звільнення. Звісно, бажано шукати посередників, які могли б виконати цю важливу роль, але це більше робота дипломатична, Міністерства закордонних справ та Адміністрації Президента. А публічний тиск у різних формах на очільників ЄС, країн Північної Америки і, можливо, низки інших країн, щоб вони продовжували збільшували тиск на Путіна, — це, мабуть, те, на чому слід зосередити увагу. І, звісно, важливе поширення інформації про перебіг подій».
