Олександр НОВИКОВ: "Президентові тепер потрібен криголам"

З відставкою прем'єр-міністра і призначенням Василя Дурдинця виконуючим його обов'язки завершено тільки перший етап змін у великому будинку на вулиці Грушевського. Усе ще актуальним залишається питання - хто ж стане новим повноправним господарем Кабміну? Своїми міркуваннями на цю тему ділиться з "Днем" народний депутат України Олександр Новіков (фракція "Соціально-риночний вибір")

- Сьогодні, як і обіцяв Президент, починаються консультації з парламентськими фракціями. Вони матимуть величезне значення - позаяк Президент ще не прийняв остаточного рішення (зроби він це, то просто подав би відповідну кандидатуру). Очевидно, свої сумніви Президент перевірятиме на реакції фракцій. Гадаю, йому буде навіть цікаво почути парламентські аргументи "за" і "проти".

Є вельми важливий момент: призначення нового прем'єр-міністра дуже чітко свідчитиме про майбутній напрям курсу Президента. У нього вже не залишилося часу на помилки. Призначений нині Президентом прем'єр буде фактично готувати вибори - і парламентські, і президентські. Саме до цього прем'єра приходитимуть депутати і говоритимуть: допоможи мені в окрузі. Хоче він цього сьогодні чи не хоче, він мимоволі виявиться втягнутим у гру.

Приміром, зробити ставку на Олександра Ткаченка (а це прізвище називають у списку претендентів) - означає отримати аграрні голоси. Більше того, такий крок означав би цілком вибити опору з-під лівого крила, позаяк ліві проходять у владу переважно за рахунок "сільських" голосів, міста їм такої кількості електорату не дають.

Ясна річ, реформи на селі можуть бути вповільнені, але тактичний виграш тут очікується неабиякий. Відповідно, з урахуванням фігури такого прем'єра можна прорахувати деякі моменти економічного курсу.

Коли буде запропоновано кандидатуру Івана Плюща - це також дуже сильний крок, саме з огляду на майбутні вибори. Бо це чоловік, котрий може розмовляти практично з усіма - на Сході, на Заході, з усіма політичними партіями й рухами. Прагматизм його доведено.

І ці дві фігури вельми зручні для нинішнього Президента, бо це люди, котрі усвідомили: їхній особистий рейтинг дуже низький. Вони вже брали участь у виборах і зрозуміли, що стати Президентом нікому з них анітрішки не загрожує. Вони тепер чітко усвідомлюють свою долю: йти другими в запряжці. А за призначення прем'єр-міністром кожен із них служитиме вірою і правдою.

Фігура нового висуванця, Олега Дьоміна, означатиме, що Президент робить ставку на "ображених" - промисловиків, машинобудівників. Але цей клан доживає своє, показавши свою цілковиту неспроможність. Попри все, заводи стоять, зарплату там не платять, і як лідери керівники промисловості нині не авторитетні. Більше того, промисловість - це осередок величезного соціального невдоволення, причому некерованого: немає такого промисловика, котрий прийшов би і сказав "роби, як я", - і люди йому повірили б, і він зміг би віддати голоси цих людей нинішньому Президентові.

І, загалом, спроба реанімувати наше машинобудування (коли знов-таки прораховувати через таке призначення майбутні стратегічні кроки Президента в економіці) приречена, позаяк передові машинобудівні технології - на Заході, й конкурувати з ними - просто палити ресурси. Більше того - розчаровувати всіх, спровокувати шок від майбутньої неминучої невдачі. Можуть зажадати офірування, і жертвою може стати саме Президент.

А коли станеться, що Президент призначить фігуру, яка нічого не дає йому самому, то це означатиме, що він - не самостійний, перебуває під впливом і керується не своїми інтересами, а інтересами якихось угруповань, котрі змушують його приймати ухвалу мало не силоміць.

Невдалою ставкою є також Анатолій Кінах. Його призначення означатиме, що Президентові потрібен слабкий прем'єр, позаяк Кінах уже не має підтримки в регіонах, не розпоряджається там ні ресурсами, ні коштами, а відтак, не може впливати на якісь процеси. Водночас він досі не прижився в Києві, бо УСПП тут - досить слабка структура.

Володимир Горбулін - найсильніша, мабуть, фігура з усіх. Проблема в тому, що зараз він може "бігати" лише на короткі дистанції. Тож його, скоріш за все, поставлять, коли вже не можна буде програти, на останньому етапі. Він дуже кваліфікований і організований, безсумнівно, вельми розумний чоловік. Будь у нас десяток таких людей, вони могли б перевернути країну. Загалом, це феномен в усій старій гвардії. За своїм мисленням, психологією він вищий від багатьох представників навіть молодого покоління. Але, на жаль, є свої обмеження...

Коротше за всіх можна схарактеризувати Василя Дурдинця - він уміє набирати форми будь-якої посудини. Це зручно, але в нинішній ситуації не потрібно. Він не може бути криголамом, а Президенту потрібен криголам.

Обговорюють також Віктора Ющенка. Але це - вкрай незручна особа для Президента, і коли він зробить на нього ставку, його буде назавжди вибито з гри. В.Ющенко - прозахідний політик, Захід на президентських виборах робитиме ставку на нього. Граючи з Л.Кучмою в піддавки, говорячи, що він цілком підтримує Президента, Ющенко, вестиме свою гру. Ніхто сьогодні не враховує, що він легко може створити собі феноменальну репутацію: саме під нього дадуть кредити, саме він виплатить зарплату, ставши "народним героєм". Це для Л.Кучми буде просто катастрофою, бо він уже нічого не зможе зробити. Звільнити Ющенка - означає створити в Україні "феномен Кеннеді" (зокрема й симпатії жіночої частини електорату до молодого, привабливого лідера), причому Кеннеді не "застреленого", а лише "пораненого". І коли Президент піде на це призначення, то це означатиме, що він, знов-таки, або не вміє прораховувати свої шанси (а це на нього, загалом, не схоже), або Захід так його притис, що він уже не в змозі обстоювати свої інтереси.