ОПИТУВАННЯ «Дня»

Лаврентій МАЛАЗОНІЯ, телепродюсер:

— Преса, без сумніву, може впливати на владу, і впливає — у будь-якій країні, навіть у нашій, хоч говорять, що українська преса — слабка. Не хотів би говорити, яким чином і якими шляхами, але наша преса впливає, у тім числі й на прийняття владою рішень. Меншою мірою це стосується телебачення, більшою — наших друкованих видань. Більше того, не можна скидати з рахунків і зарубіжні мас-медіа, їх вплив на прийняття рішень українськими «топ-політиками».

Ольга ТАУКАЧ, генеральний директор ТК «Гравіс»:

— Преса повинна впливати на владу. Навіть більше, оскільки вона є «четвертою владою», то за визначенням зобов’язана це робити. Це завдання ЗМІ: впливати не лише на громадську думку, яку, безумовно, вони формують, а передусім, — на владу. І я думаю, що органи влади так чи інакше перебувають не тільки під прицілом, а й під впливом ЗМІ. А ступінь впливу залежить, безумовно, від впливовості самих ЗМІ.

Наталя КОНДРАТЮК, директор бюро ГРТ в Україні:

— Я вважаю, що це питання вже набило оскому. Скільки не кажи «пахлава» — у роті не посолодшає. Українська преса має особливий менталітет. Вона часто хоче одночасно мати блага від держави і незалежність від неї ж. Так не буває. Начепивши подарований нашийник, негоже гавкати на господаря. В Україні філософствування на тему «чи може преса впливати на владу?» подібне до розміркувань «чи є життя на Марсі?». Преса формує об’єктивну громадську думку. Коли думка народу не збігається з думкою влади — влада повинна піти. Якщо західна преса здіймає галас навколо корумпованого чиновника — чиновник подає у відставку. Якщо те ж саме робить українська газета — чиновник її закриває або «притискає» власника газети. Результат однаковий. Щоправда, і власник, як правило, вимагає розвінчувальних статей на адресу чиновників не через ненависть до корупції, а тому, що чогось недоотримав від даного можновладця. До свободи слова це не має ніякого стосунку, як і до впливу. Я б переінакшила це питання: чи може український олігарх за допомогою власної преси впливати на владу для отримання добавки від державного пирога? Думаю, відповідь однозначна.

Олександр МАКУХА, головний редактор газети «Вісті Придніпров’я»:

— Я підтримую точку зору Олександра Мартиненка. Преса може впливати на владу, якщо вона професійна. Але біда в тому, що українська преса, у масі своїй, не володіє ще високим професійним рівнем. Одна з причин тому — бідність. Часто це ставить ЗМІ у залежне становище. Хоч можна зауважити, з іншого боку, що бідність преси — наслідок її непрофесіоналізму. У будь-якому разі, вплив ЗМІ — слабкий. Можна навести небагато прикладів, коли преса порушувала важливі проблеми і до неї дослухалися представники влади.

Ліля БУДЖУРОВА, власкор телеканалу СТБ у Криму:

— Я думаю, що має рацію Скачко. Якщо говорити про суть нашої влади в Україні, то це така родина, така-от компанія, об’єднана клубними інтересами. Цей клуб власників акцій влади звертає увагу на пресу тільки щоб когось перекупити, а якщо хтось не перекуповується — просто закрити. Впливати на цю «клубну команду» практично неможливо. Їм треба служити, а якщо ти відмовляєшся, то тобі просто не дадуть працювати. Так, будь-яка влада завжди хоче управляти пресою, тому що важко було б передбачити протилежне. Інша річ, що у суспільстві має існувати система заборон і противаг, які не дають владі розперезатися. Я б не стала говорити, що у нас немає інституту влади або інституту журналістики. У нас, передусім, немає інституту громадянського суспільства, у якому існує ніша для влади, ніша для журналістики як «сторожового пса демократії». І поки у нас цього не буде, можна як завгодно довго і марно роздумувати про роль цих двох інститутів.

Оксана ФУСИК, редактор служби інформації телекомпанії «10 канал» — Рівне

— Преса, на мою думку, не може впливати на владу. Швидше, спостерігається зворотний процес — влада має дуже вагомі важелі впливу на ЗМІ, в тому числі, й так звані «незалежні». Навіть та преса, яка називає себе незалежною від влади, фактично нею не є. Практично всі спроби створити в останні роки по- справжньому вільні ЗМІ закінчилися невдачею. Можливо, в цьому є провина і самого суспільства, яке звикло до дозованої інформації і живе по-старому. Інша справа — вплив журналістів на владу. Часто він буває дуже навіть значним. Хороший журналіст, навіть сьогодні, може впливати на власті імущих.

Микола ГУК, власкор «Робітничої газети» у Харкові:

— А чому, власне, преса повинна впливати на владу? Це як — посварився редактор з губернаторм — і відправив його у відставку? Преса має впливати на громадську думку, формувати її, а вже та — скеровує діяльність влади. Тож треба мати принаймні дві складові: механізми впливу й саму громадську думку. Ні першого, ні другого в Україні немає. Не вироблено дієві механізми відклику депутатів, глави ж адміністрацій призначаються Президентом, а ніяк не народом. Їм громадська думка — це так, антураж у кар’єрі. Щодо думки народу, то він розполосований на окремі прошарки, причому найбільший — найбідніший. Немає масового середнього класу, який у розвиненому суспільстві якраз і формує громадську думку.

Мене обурює, коли пресу називають «четвертою владою». Це перша, справжня влада, «залицяється» до журналістів, щоб їм не так натирали спину віжки. Як преса може впливати на владу, якщо сама від неї залежна? Особливо економічно та юридично. Районні газети суціль засновані адміністраціями або радами. В обласних центрах найбільші газети також переважно «владні». Журналісти, що в них працюють, тримаються за свої місця, бо їм «світять» пенсії державних чиновників. Кращі «пера» незалежних видань, які в літах, почали масово переходити в газети, засновані владою — у Харкові це вже тенденція. Тож хто на кого впливає?

Микола АМОСОВ, головний редактор радіо «Промінь»:

— Я 25 років відпрацював на радіо, трошки попрацював на телебаченні, і зробив для себе такий висновок: немає заборонених тем, буває лише брак або таланту, або кваліфікації. Навіть у найстрашніші часи провідні журналісти досягали свого й могли не приховувати своєї думки і в той чи інший спосіб висловлюватися. Владна преса, можливо, і не може впливати на владу. Можуть впливати лише особистості. Газету чи ефір, його обличчя, рейтинг, роблять не маси, роблять особистості. І вони можуть впливати на владу — інакше чому їх і бояться, і поважають, і зневажають, і борються з ними? Опитували Світлана СОКОЛОВА, Михайло БІДЕНКО, Микита КАСЬЯНЕНКО, Володимир КОНЄВ, Вадим РИЖКОВ, «День» Продовження теми — у наступному номері «Дня»