Осінь у стилі джазу

15 листопада у столичному Палаці мистецтв «Український дім» відбувся благодійний концерт «Джаз-романс» Ольги Богомолець. Співачка вирішила заспівати улюблені романси у стилі джазу, запросивши до співпраці музикантів джаз-квартету. У цього концерту є філософські співавтори. Торік Ольга Богомолець потрапила у лікарню з переломом хребта — в її авто «в’їхала» вантажівка. У неї відмовила й права рука. «А як же буде грати на гітарі?» — думалось тоді. Зараз рука працює, тільки не відновилася чутливість двох пальців. Тому тепер авторка прекрасних віршів і музики може зiграти лише кілька пісень на iнструменті. Натхненником також став п’ятнадцятирічний син Андрій. Недавно він закінчив підготовче відділення Київського музичного училища ім. Гліера. На його думку, українська музика має бути більш стильною та модерною. «От так я свою любов — романси — спробувала адаптувати до сучасності, попросивши відомого музиканта Олександра Єгорова зробити на них інструментальне аранжування, — говорить Ольга Богомолець. — Синові сподобалося. Для мене це велика втіха». А ще вона спеціально до концерту відзняла кліп на пісню «Колискова» на слова Миколи Вінграновського. «Коли вдається прийти раніше додому й подивитися, що мої син і доньки дивляться по телевізору, охоплює жах. Тоді згадується стара добра «Вечірня казка» з дідом Панасом, — продовжує виконавиця романсів. — Так з’явилася ідея зробити подарунок усім дітям». У кліпі оживають герої розкішних книжок дитячого видавництва «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» «Снігова Королева» та «Абетка», а також творять дива тендітні феї з картин сучасної української художниці Євгенії Гапчинської. Сподіваємося, скоро він з’явиться на наших телеекранах.

Це десятий благодійний концерт Ольги Богомолець. Вже кілька років поспіль зібрані кошти йдуть на лікування соціально незахищених дітей з судинними пухлинами в її приватній Клініці лазерної медицини. Гроші також передавалися на встановлення пам’ятника Тарасові Шевченку в містечку Сколе на Івано-Франківщині, пам’ятних хрестів на могилах шістдесятників, похованих на київських кладовищах; у столичний дитячий будинок «Малятко»... А також вона влаштовувала виступи у колоніях для неповнолітніх у Центральній Україні.

Концерт був камерний. Те, про що співала Ольга Богомолець під супровід флейти, саксофона, контрабаса, гітари, фортепіано, — мабуть, було близьке та знайоме кожному в залі. Доречно колись зауважила, мовляв, поезія Ліни Костенко — як Біблія для жінки, там знайдеш про кохання, зраду й розлуку, розпач і смуток, печаль і радість, розуміючи, що це все вже хтось пережив до тебе... На слова Ліни Костенко прозвучали пісні «Недумано, негадано...», «Осінній день», «Любов і літо», «В пустелі сизих вечорів», «У світі злому і холодному», «Моя любове»... А також Ольга Богомолець виконала твори на вірші Миколи Вінграновського «Зупинилась тиша» і вже згадану «Колискову» та власні композиції «Саксофон», «Добрий вечір», «Ялинка». Часто теми й акорди навіює саме життя. Наприклад, музика на вірші «У світі злому і холодному» з’явилася, коли чоловік поїхав у відрядження й на душі стало так невимовно самотньо... А співаючи твір «Моя любове», перед нею щоразу виринають образи далеких пращурів аж до ХV століття. То все були дворянські родини. Особливо пригадує прапрабабусю Софію, яка очолювала рух народовольців «Южно-руський робочий союз» у Києві і яка у Лук’янівській тюрмі народила свого сина Олександра Богомольця, майбутнього президента Академії наук. А зараз Ольга Богомолець — спадкоємиця та продовжувачка цього аристократичного українського роду.

Загалом концерт мав настрій осені — ранньої, коли вона ще сонячна, тепла й багряна, і тої пізньої — зі сльотою та дощем, осені у стилі джазу. Дякуємо, Ольго!