«Партнери в добрій справі»

Зустріччю з головним редактором газети Ларисою Івшиною офіційно розпочалася цьогорічна, уже дев’ята, Літня школа журналістики «Дня». Тема «некласичної лекції», яку прочитала Лариса Івшина, — «День» у контексті новітньої історії України». Вона звернулася до учасників Школи як до «партнерів у гарній справі». Цікаво, що розмова зі студентами розпочалася не з подій 1996 року, коли, власне, була заснована газета «День», а з 1980-х років. Саме тоді, на думку головного редактора, почали зароджуватися процеси, відлуння яких українці відчувають сьогодні. Таким чином, можна сміливо вважати, що історія чи, радше, передісторія газети «День» почалася раніше. «У 1991 році незалежність здобула УРСР», — цитує Лариса Івшина видатного науковця і журналіста «Дня» Джеймса. — Виявилося, що в словах Джеймса дуже багато правди. Треба розуміти, що на референдум тоді з хорошими пориваннями прийшли радянські люди. Ми маємо цей аргумент: усі регіони України, включно з Кримом, проголосували за незалежність України. Але потрібно було б з’ясувати: що це означало? Як кожен розумів, що він повинен робити далі, щоб стати громадянином нової країни? Виявилося, що у багатьох є бажання щось робити, але дуже мало вміння. Таким чином, навіть найбільш пасіонарним українцям, коли вони зустрічалися з проблемами влаштування пострадянського життя, не вдавалося поєднати пасіонарність із практикою. Це призвело до складних наслідків уже в перші роки незалежності». Разом з тим, протягом тривалого періоду українська журналістика працювала на те, щоб «заплести українцям мізки». «Була Україна — потрібна було створити українців», — зазначає Лариса Івшина. Тож принцип «українське означає інтелектуальне», який за основу від самого початку взяв для себе «День», зрозумілий і водночас складний для втілення. «Газета «День» була в осмисленій самоті — усвідомленій і без паніки», — говорить головний редактор, зазначаючи, що в останні роки українська журналістика, яка пережила різні етапи, усе ж почала підніматися.

На жаль, ці перипетії новітньої історії України не вивчають в університетах на лекціях з історії чи політології. На запитання Лариси Івшиної, чи було для студентів щось нове в її неолекції, усі сказали «так». «Потрібно вчитися. Бути журналістом — це, найперше, здатність бути розвиненою і цікавою людиною, — зазначила Лариса Олексіївна, відповідаючи на питання Христини Бондарєвої з Львівського національного університету ім. Франка про те, яким повинен бути порядок денний українського журналіста. — Потрібно визначити для себе список настільних книг. Ми в «Дні» недаремно запитували в наших мудрих про десять книг, які потрібно прочитати. І, звичайно, треба бути цілеспрямованою людиною і розібратися в собі, чи готовий ти до такої роботи і де будеш шукати енергію?».

Коли текст готувався до друку, зустріч студентів із Ларисою Івшиною ще тривала. Про подробиці читачі дізнаються з найближчих номерів «Дня».