Передвиборна турбота про військо загострюється
Ця надбавка буде нараховуватися кадровим військовим із 1 вересня. Раніше, з 1 липня, подорожчали «зірки»: військовим було збільшено платню за звання.
Влада ще ніколи не демонструвала такої уваги до війська, як нині, — напередодні виборів нового президента, а для армії — і нового Верховного Головнокомандувача.
Армія, здається, вже й забула про те, що влада справді може щиро турбуватися про проблеми війська. Проте нині вияви уваги сиплються, як із рогу достатку. Днями при Президентові утворено комітет для вирішення соціальних проблем військових, звільнених зі служби. А всім — кого звільнили і хто ще служить — пообіцяли повернути борги за невиплачену зарплатню військовим майном. Ну, звісно, не танками та гранатометами, а безпечним товаром, що не стріляє і роками без руху лежав на складах.
Відтак на тлі такої щедрості разом із закликами, прямими або прозорими натяками від цивільного начальства чи з генеральськими зірками голосувати за Леоніда Кучму чи може нині Верховний Головнокомандувач бути певен, що армія голосуватиме саме за нього? Щоб відповісти на це запитання, варто зважити на досвід минулих президентських виборів. Тодішній міністр оборони Віталій Радецький директивно закликав підлеглих голосувати за свого Верховного Головнокомандувача, — тоді ним був Леонід Кравчук.
На той час у влади фактично була можливість проконтролювати, який вибір робили підлеглі або навіть цілі військові частини, бо тоді солдати, офіцери та їхні родини голосували на території військових містечок. Та от цікаво: навіть у тих, так би мовити, «контрольованих» умовах, уже в першому турі виборів центральний апарат Міноборони, попри заклики міністра, 30 відсотків голосів віддав за Кучму, 22 відсотки — за Кравчука.
Утім, армія, як і країна, голосувала за принципом «не за когось, а проти того, хто перебуває при владі». І не зважала на заклики і рекомендації «верхів». Нинішні вибори навряд чи щось змінять у підходах війська. Хіба що доведеться зробити коригування на такий нюанс. Соціологічні опитування майже 2000 тисяч вояків, проведене наприкінці минулого року, засвідчило, що більше ніж чверть опитаних військових є симпатиками лівої ідеї. Звісно, можна сказати, що дані застарілі, але мушу сказати, що це останнє з грунтовних соцдосліджень, і їхні результати було опрацьовано нещодавно. З другого боку, а що з того часу в житті Збройних сил відбулося такого кардинального, що могло суттєво вплинути на переорієнтацію політичних симпатій війська? Хіба що обіцянки влади повернути заборговану платню війську чимось, на кшталт похідних кухонь чи гумових човнів…
