Петро ТРОНЬКО: «Туризму без краєзнавства не може бути»
Сьогодні виповнюється 90 років від дня народження видатного історика та краєзнавця Петра Тимофійовича ТРОНЬКА — голови правлінь Всеукраїнської спілки краєзнавців та Всеукраїнського фонду відтворення видатних пам’яток історико-архітектурної спадщини ім. Олеся Гончара, академіка НАНУ, Героя України. «День» зателефонував Петру Тимофійовичу, щоб привітати з ювілеєм, і запропонував розповісти про сучасні проблеми та перспективи українського краєзнавства.
— У 2002 році під час круглого столу в газеті «День» (№№141, 146, 147. — Ред.) ви говорили, зокрема, про те, що краєзнавство потребує всебічної державної підтримки. Чи відчувають краєзнавці цю підтримку зараз, після того як до влади прийшли люди, які багато говорили й говорять про духовність, величне українське минуле тощо?
— Відчувають. Президент Віктор Андрійович Ющенко, наприклад, підтримав роботу з підготовки багатотомного енциклопедичного видання «Історія міст і сіл України». Ми готуємо відповідний проект указу, який він має підписати. Я вважаю, це значна підтримка, оскільки видання розраховане на кілька років та повинно втілити багатовікову історію нашої держави, підтвердити те, що ми — великий народ, який зробив величезний внесок у світову цивілізацію. Стара 26-томна «Історія міст і сіл Української РСР» видавалася 12 років. Нова ж за обсягом буде чи не вдвічі більшою. Оскільки в Україні близько 32 тисяч населених пунктів, це колосальна робота, яка потребує державної підтримки.
Також під час проведення в Харкові урочистого пленуму, присвяченого 80-річчю Всеукраїнської краєзнавчої спілки, ми отримали допомогу з боку обласного керівництва, уряду, Президента та Верховної Ради України.
Звісно, поки що зроблено не все. Вкрай необхідним є вирішення питання про надання нашій спілці статусу національної творчої організації. Ми внесли відповідну пропозицію, але поки що вона розглядається дуже мляво. Нам треба, щоб спілка стала дійсно національною за суттю і за духом. А оскільки займається вона науковою роботою, то має бути не громадською, а науково-творчою організацією, тоді ми матимемо штатні одиниці. Поки, на жаль, ми їх не маємо, бо всі працюємо на громадських засадах. Якщо спілка змінить статус, то буде зовсім інше матеріальне забезпечення.
— Які основні проблеми у сфері краєзнавства й охорони пам’яток потребують, на вашу думку, на сьогоднішній день найбільшої уваги?
— Якщо говорити про пам’ятки історії та архітектури, то їхньою охороною займається багато організацій: Міністерство культури і туризму, Українське товариство охорони пам’яток історії і культури, Всеукраїнська спілка краєзнавців. Я ставив і ставлю питання про необхідність створення державного комітету, якому б була підпорядкована організаційна й методична робота з охорони нашої спадщини. Адже пам’яток під охороною близько 150 тисяч, в одному лише Києві — близько двох тисяч пам’яток, маленьких і великих. Але знайдіть хоча б один приклад, коли за руйнування пам’ятки історії та архітектури суд або правоохоронні органи колись когось притягли до відповідальності. Якби існував державний комітет із охорони пам’яток, він «хапав би за руку» невігласів, які не розуміють, що з втратою тієї чи іншої пам’ятки, — цього свідка нашої історії, ми стаємо біднішими, ми себе обкрадаємо. Ще раз наголошую, що такі питання має вирішувати один-єдиний орган, який займатиметься охороною, реставрацією пам’яток історії, культури і архітектури тощо.
— А наскільки актуальною сьогодні в нашій країні є проблема комерціалізації цієї сфери, наприклад, — здача в оренду територій історичних заповідників тощо?
— Я особисто не можу назвати таких випадків сьогодні, хоча намагання є. Але багато є спроб будувати біля пам’яток історії споруди з порушенням законодавства. Є закон, що і де можна будувати, а що ні. Але він порушується, — і в нашій столиці також. У Києві багато робиться для відтворення пам’яток (можна згадати Михайлівський Золотоверхий собору, Успенський собор). Але разом із тим багато заповідних зон забудовується, хоча це є незаконним.
— Зараз в Україні намагаються «поставити на ноги» внутрішній туризм. Чи залучають до цього краєзнавців?
— Туризму без краєзнавства не може бути. Адже що ми показуємо туристам? Пам’ятки міст, сіл, місця видатних подій і так далі. Раніше ми співробітничали з Держкомітетом із питань туризму, зараз його «прив’язали» до Міністерства культури. Взагалі, якби був комітет з пам’яток, до його сфери компетенції міг би входити і туризм. Бо треба пам’ятки історії та архітектури охороняти, відбудовувати і показувати перш за все туристам, за це отримувати гроші й за них реставрувати і охороняти пам’ятки...
— А як ви вважаєте, наскільки краще українці останніми роками пізнали свою країну? Що державі варто було б зробити в цьому напрямку?
— Останнім часом, як мені здається, розвивається туризм — і внутрішній, і зовнішній. Більш-менш налагоджується робота з відтворення деяких пам’яток. Наприклад, Фонд відтворення видатних пам’яток імені О. Гончара, який я маю честь очолювати, тримає під контролем 56 найвидатніших пам’яток, які затверджені урядом, — такі як Хортиця, Батурин та інші. Потроху нам кошти дають як добровільні внески фізичні і юридичні особи. Але раніше давали більше коштів. Зараз уже меценати погано пам’ятають дорогу до храмів, вони майже припинили давати гроші на відтворення наших святинь. Щоб реставрувати пам’ятки, потрібні величезні гроші, йдеться про мільйони гривень. І держава неспроможна це зробити. Тому, на мою думку, кожен громадянин має вважати допомогу з відтворення пам’яток своєю святою справою.
Від редакції: колектив «Дня» вітає Петра Тимофійовича з ювілеєм і бажає міцного здоров’я, нових успіхів у науковій роботі та громадсько-політичній діяльності, а також підтримки його ініціатив із боку держави та суспільства.
