Пікет — як головний аргумент у суперечці музикантів і філармонії
Взагалі, подібні конфлікти розв’язуються, як то кажуть, у робочому порядку. Чому ж музиканти вийшли на вулицю? В емоційній заяві вони стверджують, що міністерство самоусунулося й замість того, щоб розв’язати проблему, зайняло позицію стороннього спостерігача. А тим часом перший симфонічний оркестр країни змушений проводити репетиції в невеликій кімнаті, а за виступи на сцені філармонії, на якій музиканти працювали до 1990 року, платити за оренду близько двох з половиною тисяч гривень. Процесом знищення колективу, за твердженням пікетників, «керує» протеже Дмитра Остапенка (колишнього міністра культури, а нині генерального директора Національної філармонії України) Микола Береговий, якому ще навесні цього року оркестранти висловили недовіру. До таких кардинальних заходів, як пікет, колектив вдається вже не вперше. Можна сказати, що цей конфлікт уже набув хронічної форми.
— З першого дня свого існування Національний симфонічний оркестр України був у структурі філармонії, — коментує ситуацію Дмитро Остапенко. — Потім, у період, коли його очолював Стефан Турчак, він набув самостійного статусу, але при цьому залишався репетирувати й виступати в Колонному залі ім. Лисенка, тобто, по суті, на чужій базі. Коли почався ремонт і реконструкція нашого будинку, оркестр орендував приміщення в Українському домі й у концертному залі «Золоті ворота». Філармонія теж не припиняла своєї гастрольної діяльності, й на базі колишнього репетиційного залу ансамблю танцю ім. Вірського ми створили Малий концертний зал. При цьому паралельно проводили класичні вечори та симфонічні концерти, запрошуючи відомих гастролерів, які виступали в супроводі Національного симфонічного оркестру України. Але оркестр, очолюваний тоді паном Кучером, абсолютно не рахувався з нашими планами й зосередився виключно на власній гастрольній діяльності та записах. Ми фактично не могли складати перспективні плани й змушені були підлаштовуватися під їхній графік. Це при тому, що в усьому світі існує практика планування гастролей на декілька років наперед (якщо запрошувати зірок). Виходить, що головна філармонічна сцена виявилася без основного художнього колективу. Тому, поки проходила реконструкція нашої будівлі, я, а потім наш художній керівник Володимир Лукашов стали створювати власний новий Симфонічний оркестр Національної філармонії України (диригент Микола Дядюра). Звичайно, його репетиційною базою став Колонний зал ім. Лисенка. У зв’язку з цим Національний симфонічний оркестр України проводить репетиції в Малому концертному залі, де розміщується й Державний духовий оркестр. Філармонія така ж госпрозрахункова організація, як і вони. Ми намагаємося координувати плани. Приміром, до лютого наступного року вже визначилися, а в березні й квітні оркестру поки надано по одному дню для концертів. Більше того, ми їм даємо знижку — 50 % вартості оренди. Я не розумію, чого ще хочуть оркестранти від філармонії? Розпустити свій колектив і надати своє приміщення іншій юридичній особі? Це не логічно.
Схоже, контраргументів керівництва філармонії протилежна сторона почути не хоче. Розбіжності з М. Береговим — лише вершина айсберга. Пікетувати має право кожна людина, але чи розв’яже ця акція проблему?
